CULTURAL DIPLOMACY OF UKRAINE IN WARTIME AS A TOOL FOR MOBILIZING INTERNATIONAL SUPPORT

Анотація

Метою дослідження є аналіз основних інституційних механізмів, форм і практик культурної репрезентації
українського досвіду війни у світовому публічному просторі, а також визначення ролі державних і недержавних
акторів у реалізації культурно-дипломатичних ініціатив. Методологічну основу дослідження становлять
загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, застосовано метод аналізу та синтезу для узагальнення нормативно-
правових документів і наукових підходів до розуміння культурної дипломатії; історико-порівняльний метод для
зіставлення практик культурної дипломатії України до та під час повномасштабної війни; інституційний аналіз для
дослідження діяльності державних органів і культурних інституцій; а також контент-аналіз культурних і медійних
проєктів, спрямованих на міжнародну аудиторію. У результаті дослідження встановлено, що в умовах війни
культурна дипломатія України виконує комплекс взаємопов’язаних функцій: комунікативну, репрезентативну,
мобілізаційну та ціннісно-інтеграційну. Визначено, що ключову роль у реалізації культурно-дипломатичної політики
відіграють Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та державні культурні інституції,
які координують міжнародні культурні проєкти та забезпечують представлення української культури за кордоном.
Показано, що важливим доповненням державної політики є діяльність громадських організацій, професійних
спільнот і волонтерських ініціатив, які активно долучаються до реалізації культурних та інформаційних проєктів на
міжнародному рівні. Обґрунтовано, що культурна дипломатія сприяє інтеграції українського досвіду війни у
глобальний культурний дискурс, формуванню міжнародної солідарності з Україною та утвердженню її як
самостійного суб’єкта європейського культурного простору.