УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

ЕВОЛЮЦІЯ СЕМАНТИКИ КУЛЬТОВИХ КАМЕНІВ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ У ЇЇ В САКРАЛЬНІЙ АРХІТЕКТУРІ ТА МИСТЕЦТВІ ДАВНЬОГО СВІТУ

Ярослава Бондарчук — 2024-06-12

Простежено динаміку формування і трансформації духовних смислів культових каменів у проекції на комунікаційні параметри їхнього існування в системі різних просторово-часових культурних координат (від початку верхнього палеоліту до початку н.е.). Еволюція семантики каменів, як предметів матеріальної об’єктивації релігійно-світоглядних уявлень, розглядається в контексті гіпотези відображення головних релігійно-світоглядних ідей певного історичного періоду у характеристиці домінуючого в той період зодіакального знака, в якому протягом 2150 р. унаслідок прецесії перебуває точка весняного рівнодення.

МОРФОЛОГІЯ І СЕМАНТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТРИПІЛЬСЬКИХ КЕРАМІЧНИХ ІДІОФОНІВ ОВАЛЬНО-ВИТЯГНУТОЇ ТА АНТРОПОМОРФНОЇ ФОРМИ

Ольга Олійник — 2024-06-12

Стаття присвячена аналізу морфології та семантичній інтерпретації калаталець овально-витягнутої форми, а також калаталець у вигляді антропоморфних посудинок раннього, середнього та пізнього етапів Трипільської цивілізації. Встановлено походження овально-витягнутої форми калаталець раннього Трипілля (Лука-Врублівецька, Солончени) та їх зв’язок із сакральною сферою. Здійснено семантичну інтерпретацію орнаменту амфороподібного калатальця середнього етапу Трипілля (Кліщів). Проаналізовано антропоморфні калатальця у формі посудин-глечиків пізнього етапу Трипілля (Вихватинці). Контекст їх знахідок і запропонована автором статті семантична інтерпретація дозволили визначити їх функції як обрядово-ритуальних атрибутів. Спростовано визначення їх первісних функцій як дитячих іграшок.

ПЛЯСКИ СМЕРТІ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ І ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ ЄВРОПИ ХІV–ХVІІІ СТОЛІТЬ

Ольга Школьна — 2024-06-12

Статтю присвячено розгляду мотиву «Пляски смерті» в образотворчому мистецтві Європи ХІV–ХVІІІ ст. Окреслено витоки звернення до есхатологічних мотивів в епоху романіки, коли 1164 р. при перенесенні мощів Маккавеїв з Італії до Кельну, містерія, що раніше називалася «Маккавеївська пляска», отримала назву «Danse Macabre». Зазначено, що від того періоду «розмова зі Смертю», яка виконувалася 24 дійовими особами, почала набувати не лише поетичного вигляду видовищної вистави з повчально-застережливим змістом, а й отримувати сталих виразів у зображеннях на огородженнях монастирів, стінах храмів і кладовищах. У Середньовіччі часто зорові наративи такого штибу містили підписи, подеколи пісенно-поетичного змісту, почасти з елементами гіркого гумору, інколи й ноти мелодій для танців такого кшталту. Зміцненню релігійних чуттів у народі сприяло і поширення від пізньої готики і ренесансу на теренах Європи (Італія, Франція, Німеччина, Англія, Іспанія) живописних полотен з означеним мотивом, а також книжкових мініатюр на задану тематику, сцен зі Смертю в різьбі по дереву й килимарстві. З’ясовано, що якщо на ранньому етапі розповсюдження мотиву «Плясок Смерті» остання зображалася як дійова особа своєрідного «вертепу», що поступово набула типових ознак трупу, загорнутого у саван, то від часів маньєризму іконографія вказаного дійства вже включала до 29 пар дійових осіб містерії (зокрема 28 танцюючих без зупинки по три доби до виснаження пар) і віддзеркалювала пізньосередньовічні істерії на тлі поширення інфекційних хвороб, пошесті котрих впливали на психо-емоційні стани колективів людей на площах і вулицях європейських міст. Унаочнено зміни сюжетної інтерпретації «Плясок Смерті» до кінця ХVІ ст. в образотворчому і декоративно-прикладному мистецтві і їх пізніших реплік-повторів.

ДЖЕРЕЛА ІНСПІРАЦІЙ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОРІЄНТАЛЬНИХ КИЛИМІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ЖИВОПИСІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Уляна Белнакіта — 2024-06-12

Статтю присвячено розгляду зображень східних килимів в європейському живописі доби Ренесансу і маньєризму. Розглянуто зв’язок окремих різновидів орієнтальних творів килимарства, представлених на картинах знаних майстрів образотворчого мистецтва італійського та Північного Відродження, з місцями їх виготовлення. Розрізнено анатолійські (малоазійські, турецькі), мамлюцькі (єгипетські), кавказькі (насамперед, вірменські та азербайджанські) та більш пізні перські першовзірці. Охарактеризовано функції окремих виробів (приміром, намазні килими), специфічні мотиви (штибу каліграфічних композицій кшталту реплік арабської в’язі), за якими встановлюються джерела інспірацій килимів східної ґенези, репрезентовані в європейському живописі та монументально-декоративному мистецтві Середньовіччя. Окреслено художньо-образні та стильові особливості окремих геометризованих і флоральних мотивів (на кшталт гіріхів та іслімі) орієнтального килимарства, мода на яке ширилася в Європі доби Ренесансу й маньєризму. Розкрито специфіку введення певних узорів східних килимів, котрі за авторами полотен у подальшому отримали назви на честь художників, що їх зобразили: Белліні, Крівеллі, Лотто, Мемлінга, Гольбейна.

ПРОБЛЕМИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ДУХОВНІЙ КУЛЬТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Ірина Зінків — 2024-06-12

Стаття присвячена вивченню особливостей форми та морфології середньовічних музичних інструментів слов’янського світу, які можуть вказувати на конкретні ретроспективні напрями пошуків їх вихідних прототипів, що виокремлюються на основі типологічно спільних ознак. Уведено до наукового обігу нові музичні інструменти з археологічних розкопок на території розселення середньовічних слов’ян. Проведено реконструкцію окремих середньовічних музичних інструментів, спираючись на їх генетично споріднені синхронні та діахронні аналоги.
Здійснений порівняльний аналіз дозволяє переглянути усталену думку (чи навіть теорію) про вихідні прототипи окремих різновидів музичного інструментарію слов’янського світу.

ПОСТАТЬ ЖЕРМЕН ТАЙФЕР : ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА СПЕЦИФІКА ТА КУЛЬТУРНО-ЕСТЕТИЧНА ПАРАДИГМА ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРА

Лілія Шевченко — 2024-06-12

оновлення та відродження художньої культури Франції, а також унікальність французького музичного стилю. Дана характеристика творчості французького композитора Ж. Тайфер у контексті жанрово-стильової специфіки, а також культурно-естетичної цінності творів композитора. Уточнено роль Ж. Тайфер у культовій групі «Шістки». Приділено увагу індивідуальному музичному стилю Ж. Тайфер, який містив риси неокласицизму, імпресіонізму, а також елементи серійної техніки. Наголошено, що Ж. Тайфер не властиві феміністські погляди, проте вона відстоювала права жінки на творчість. Наведено аналіз фортепіанного концерту з оркестром Ж. Тайфер. Проаналізовано цикл «Шість пісень» Ж. Тайфер, де розкривається естетика її творчості, блискучий композиційний стиль, іронія, яка передбачала епоху постмодерну.

ДУЕТНА ПОЛІФОНІЯ У ФАКТУРІ ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ Ф. ШОПЕНА (НА ПРИКЛАДІ БАРКАРОЛИ, ор. 60)

Ань Лу — 2024-06-12

Досліджується дуетна поліфонія як одна з відмітних ознак фактури фортепіанних творів Ф. Шопена.
Матеріалом аналізу обрано Баркаролу Fis-dur op. 60. Цю п‘єсу часто порівнюють із шопенівськими ноктюрнами, однак вона набагато перевищує ноктюрни за своїми масштабами і рівнем технічної складності. Образно-емоційний зв‘язок Баркароли з ноктюрнами позначається на фактурній подібності між ними, тому в її надзвичайно розвиненій фактурі можна виявити виразні прояви ознак дуетної поліфонії. Виявлено, що для дуетної поліфонії характерно перетворення одного з акомпануючих голосів на мелодизований підголосок до основної теми. Це призводить до утворення інструментального дуету на тлі гармонічного супроводу. Зазвичай підголосок виникає несподівано,
підхоплюючи «кинутий» тон, і починає емансипований розвиток, а іноді одразу заявляє про себе як про повноцінний фактурний компонент. Завдяки дуетній поліфонії відбувається урізноманітнення фортепіанної фактури, ущільнення провідного голосу і надання йому більшої виразності.

«REGNAVA NEL SILENZIO» З ОПЕРИ «LUCIA DI LAMMERMOOR» Г. ДОНІЦЕТТІ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІН ХУАН : СПЕЦИФІКА МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ ТА ЙОГО ВИКОНАВСЬКОГО ВТІЛЕННЯ

Liang Lijuan — 2024-06-12

Розглянуто особливості інтерпретації китайським сопрано Ін Хуан арії «Regnava nel silenzio» з опери Г. Доніцетті «Лючія ді Ламмермур», яка належить до класики світової оперної сцени. Встановлено, що попри значну кількість досліджень оперної творчості Доніцетті досі залишається багато невизначених аспектів, які стосуються інтерпретації його музики. Визначені особливості формотворення арії та її основні стилістичні параметри, визначальні для створення інтерпретації, особливо у випадку концертного виконання, в якому драматична ситуація існує у «знятому вигляді». Виявлено значущість персони виконавиці партії Лючії в історичному аспекті, а також зазначені очікування та вимоги самого композитора до голосу співачки. Проаналізована студійна виконавська версія арії китайської співачки Ін Хуан. У порівнянні з іншими найвидатнішими у ХХ ст. інтерпретаціями арії вона визначається як адекватна за своєю стилістикою і наближена до традицій європейського оперного співу. Наведена аналітика підтверджує значущість класичного оперного репертуару для становлення та визнання оперного співака загалом та унаочнює подолання національних й культурних бар‘єрів у виконавській сфері Китаю.

РИСУНОК У МИСТЕЦТВІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КНИГИ ЛАТИНСКОГО ЗАХОДУ: ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ХУДОЖНЬОЇ ПРАКТИКИ ТА СЕМАНТИКИ ІКОНОГРАФІЧНИХ МОТИВІВ

Богдана Гринда — 2024-06-12

Охарактеризувано особливості вживання рисунку в практиці ілюстрування рукописної книги латинського Заходу. Текст охоплює широкі часові та географічні межі, звертаючись до пам’яток, створених між VI і XV ст. у різних країнах середньовічної Європи - від Британських островів на Півночі, де рисункова традиція мала найбільш послідовне використання впродовж усього Серелньовіччя, до іспанської Каталонії, де рисункові рішення в рукописній книзі демонструють тісний зв’язок із художньою мовою тамтешніх стінописів, провідної форми образотворення в тому регіоні. Крім стилістичних та технічних особливостей застосування рисунку в практиці ілюстрування європейських манускритрів, розглянуто семантику іконографічних мотивів – від алегоричних фігуративних образів гріхів і чеснот до схематичних дизайнів, таблиць та діаграм, покликаних поєднати світоглядні та теологічні принципи середньовічної людини з бажанням впорядкувати і категоризувати божественний макрокосм і земний мікрокосм.

ЗАРОДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИКОНАВСТВА НА ДВОРЯДНОМУ КСИЛОФОНІ АМЕРИКАНСЬКОЇ СИСТЕМИ

Дмитро Олійник — 2024-06-12

Стаття присвячена вивченню умов адаптації в Європі дворядного ксилофона американської системи розташування пластин. Розглянуто діяльність американських ксилофоністів в Європі наприкінці ХІХ – першої половини ХХ ст., які сприяли популяризації інструмента нової системи та подальшому розвитку європейського виконавства. Уведено до наукового обігу маловідомі матеріали, що стосуються творчої діяльності перших європейських виконавців ХХ століття.

ВИКОНАВСЬКА ШКОЛА ЛМІ ІМ. М. ЛИСЕНКА ТА ПОЛЬСЬКИХ МУЗИЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ У СТРИЮ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Оксана Король — 2024-06-12

На основі архівних джерел, музично-історичних праць науковців досліджується вплив філії Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка (ЛМІ) та польських музияних інституцій на музичне життя й освіту у м. Стрию та прилеглих селах початку ХХ ст. Аналізуються документи, що висвітлюють навчальні дисципліни, методи викладання та форми атестування, порівнюючи педагогічну діяльність українських та польських мистецьких навчальних закладів. Особлива увага приділяється ролі високоосвічених музикантів і педагогів, що забезпечили організацію музичної освіти у Стрию, проводячи активну концертну та педагогічну діяльність. Завдяки цьому Стрий та навколишні села стали важливими центрами музичної освіти та культури початку ХХ ст.

РАННЯ ТВОРЧІСТЬ ЛЕВА ҐЕЦА (1915–1919)

Ірина Ґах — 2024-06-12

Уперше досліджено становлення та розвиток образотворчості Українських Січових Стрільців у рисунках Лева Ґеца (1896–1971 рр.) періоду Першої світової війни, в яких достовірно передано життя й бойові звершення Українського Легіону 1915–1918 рр., що мали вплив на розвиток національно-культурного руху в першій чверті XX ст. Розглянуто серію графічних робіт художника, створених безпосередньо на полі бою чи під час відпочинку між наступами та представлених у загальному контексті основних напрямів розвитку стрілецької творчості: карикатури, портрету, ілюстрації. Продемонстровано мистецькі досягнення молодого художника в малюнку, набуті в процесі постійних практик в умовах перебігу військових дій. Простежено послідовний розвиток його творчого потенціалу – від швидкого начерку (первісного рисунка) до майстерно викінченого рисунка. Висвітлено ранні мистецькі напрацювання Ґеца та відслідковано якісний поступ фахового володіння графічними засобами (контурною лінією, штрихом, тональними площинами). Констатовано, що провідним жанром у творчості бійця-усусівця Л. Ґеца став баталістичний рисунок. Водночас з’ясовано, що ранні твори художника слугували підготовчим ескізно-начерковим матеріалом для створення мистецьких рукотворних книг-альбомів «Антольоґія стрілецької творчости» 1915–1918 рр. та «Домбє 1918–19 рр.». Здійснено аналіз ранньої стрілецької графіки Л. Ґеца: тематики, композиції, образно-художніх рішень, сюжетних ліній, техніки виконання.
Завданням публікації є огляд мистецької спадщини Л. Ґеца та розгляд творчості художника в період 1915–1919 рр. Методологія дослідження спирається на використанні композиційного, стилістичного, структурно-логічного та історичного аналізу; комплексний підхід застосовано до огляду візуальних джерел хронологічного і джерелознавчого методів.
Наукова новизна дослідження полягає у введенні маловідомих графічних творів Лева Ґеца 1915–1918 років в українське мистецтвознавство. Вперше пропоновано ранні графічні твори художника як предмет дослідження, комплексного аналізу мистецьких напрацювань якого досі немає.
Потреба детального вивчення графіки спадщини визначається необхідністю окреслити цілісну панораму українського мистецтва першої третини ХХ ст. з урахуванням забутих чи невідомих творів художника, без яких неможливо охопити та осмислити тенденції розвитку культурно-мистецької діяльності Українських Січових Стрільців, істотно доповнити загальну картину національного образотворчого мистецтва того часу. Рисунки Лева Ґеца цього періоду протягом половини століття зберігалася в архівах бібліотеки оо. Василіян в Римі і були практично недоступними для дослідження. Тож уся пропонована автором інформація є цінною для кращого розуміння мистецької вартості графічного спадку художника, що має стати вагомим доповненням надбань історичного та батального жанрів в образотворчій культурі першої третини ХХ ст.
Метою публікації є представлення ранньої творчості Лева Ґеца 1915–1919 рр. у динаміці розвитку його мистецького таланту, репрезентація малодослідженої серії рисунків періоду Першої світової війни.

НЕОВІЗАНТИЗМ МИХАЙЛА БОЙЧУКА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ (ПОЛЕМІКА НА ШПАЛЬТАХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 1930-х РОКІВ)

Наталія Бенях — 2024-06-12

Силу індивідуальності майстра, формування методу та власних поглядів на розвиток українського мистецтва першої третини ХХ ст. добре висвітлює львівський період творчості М. Бойчука, який припадає на 1910-1914 рр. У той час важливими є пошуки митця у стилістичній і композиційно-формальній площинах творчої реалізації.
Художник лише повернувся з так званої мистецької лабораторії Парижа, де відбувались глибинні процеси формування нових стилістичних віянь у мистецтві, тож це був час самоусвідомлення та самовираження у творчому обличчі українського мистецтва. Українському мистецтву першої третини ХХ ст. притаманна низка суттєво нових, порівняно з попереднім періодом, особливостей. Одна з основних – формування українського національного стилю, вплив естетики модернізму на творчість тогочасних художників. У статті проаналізовано станкові і монументальні твори художника львівського періоду, його роздуми і пошук авторського письма, яке ґрунтується на принципах неовізантизму. Розглянуто критичні статті А. Малюци, М. Голубця, Д. Іванцева, М. Вороного, В. Ласовського, П. Ковжуна, що стосуються проблем розвитку українського мистецтва першої пол. ХХ ст. Особливу увагу звернуто на формування українського національного стилю, на термінологію, напрями й особистості.

ОБРАЗНІ ДОМІНАНТИ У МОНУМЕНТАЛЬНИХ КОМПОЗИЦІЯХ АНДРІЯ БОКОТЕЯ «ТАЙНА ВЕЧЕРЯ» ТА «ТЕРАКОТОВА АРМІЯ»

Смакова Людмила — 2024-06-12

Розглянуто монументальні композиції Андрія Бокотея 2018-2021 рр., зокрема «Тайну вечерю» та «Теракотову армію». Проаналізовано інспіраційні витоки образних рішень автора, а також акцентовано на високому рівні художньої склопластики та її значенні на міжнародній арені. Визначено що, масштабні художні роботи уособили вершину інтелектуально-духовної діяльності автора та по-новому розкривають можливості матеріалу. Представлено фаховий мистецтвознавчий аналіз однойменних композицій «Тайна вечеря» 2018 та 2021 рр. Окреслено сюжетні домінанти та проаналізовано видозміну їх інтерпретацій у контексті культуротворчих процесів.

МУЗИЧНА МОВА ЦІН ЧЖУ В КИТАЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПІСНІ «ВЕЛИКА РІКА ТЕЧЕ НА СХІД» НА ПОЕЗІЮ СУ ШІ

Ксіонг Ченгіанг — 2024-06-12

Відзначені політичні події в Китаї у двадцяті роки ХХ ст. – Сіньхайська революція та «Рухи 4 травня», які стали поштовхом для навчання молодих китайських митців у країнах Заходу та США. Окреслено вплив молодих композиторів – Сяо Юмея, Цін Чжу, Чжао Юань Женя, які, повернувшись на батьківщину, поширювали і втілювали набуті знання, впливаючи на становлення нового в Китаї жанру – китайської художньої пісні. Здійснений детальний аналіз виражальних особливостей – мелодії, гармонії, ритму, тощо, співвідношення поезії та музики у першому зразку жанру – пісні композитора Цін Чжу «Велика ріка тече на Схід» (1920 р.) на вірші середньовічного китайського поета й письменника Су Ші, – продемонстрував синтез західної композиційної техніки та традиційної китайської «поезії вод і гір». Поява нового жанру стала втіленням музичного романтизму у камерно-вокальний творчості китайських митців ХХ ст.

ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОСТІ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «УКРАЇНСЬКА МУЗИКА» 1937–1939 РОКІВ

Остап Майчик — 2024-06-12

Висвітлено проблемні питання професійності хорового співу в Галичині крізь оптику змістового наповнення статей часопису «Українська музика», що виходив неповних три роки у Львові наприкінці 1930-х р. Чимало публікацій галицьких музикознавців, композиторів і виконавців (піаністів, вокалістів, диригентів) присвячені хоровому мистецтву, яке було тоді наймасовішим і охоплювало різні життєві сфери – такі як побутове дозвілля, концертні виступи, супровід Богослужінь, національно-громадські заходи, музичне шкільництво тощо. Проаналізовано статті визначних представників вокально-хорової галузі М. Антоновича, Б. Пюрка, Є. Лисько, якими виявлено низку недоліків і запропоновано способи їх подолання.

ОБРАЗНО-СТИЛЬОВА ПАЛІТРА ФОРТЕПІАННОГО ЦИКЛУ ФЕДОРА ЯКИМЕНКА «УРАНІЯ»

Оксана Письменна — 2024-06-12

Зосереджено увагу на виявленні стильових особливостей музичної мови українського композитора, піаніста, диригента, музикознавця та педагога першої половини ХХ століття Федора Якименка на прикладі фортепіанного чотиричастинного циклу «Уранія». Аналіз домінуючих засобів виражальності у вибраному творі продемонстрував використання митцем низки новаторських засобів в імпресіоністичному ключі, насамперед у плані гармонії. Розгорнуті еп іграфи перед кожною частиною авторства Ф. Якименка, розкривають образно-настроєвий задум опусу, підтверджуючи риси імпресіонізму, допомагають осмислити нетрадиційні елементи мови митця та проникнути у композицій план циклу.

ПОЛІЖАНРОВІСТЬ У КОНТЕКСТІ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА КАЗАХСТАНУ: НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ГРУПИ «А-СТУДІО»

Інеш Кдирова — 2024-06-12

Музичне мистецтво кінця ХХ – початку XXI століття відзначилося надзвичайною популярністю естрадного виконавства як явища сучасної культури. Жанр естради, популярний в інформаційному просторі телебачення та радіо, привертає увагу не лише широкої аудиторії різних вікових категорій, але й вчених-мистецтвознавців. Темою статті є творчість популярної групи «А-Студіо» у широкому розмаїтті жанрів і стилів сучасного естрадного мистецтва. Мета – вивчення творчості групи «А-Студіо» як явища сучасної естрадно-масової культури Казахстану на зламі ХХ–ХХІ ст. Методологія дослідження передбачає поєднання історико-культурного, аналітичного, емпіричного методів, а також використання музично-теоретичного та виконавського аналізу для фіксації, класифікації та узагальнення результатів. У рамках дослідження проаналізовано шляхи становлення колективу, виявлено особливості поліжанровості музичного стилю групи, визначено вплив «А-Студіо» на формування музичних тенденцій в естрадному мистецтві Казахстану. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що творчість казахстанських естрадних виконавців, на прикладі популярної групи «А-Студіо», вперше розглядається як явище музичної культури постмодернізму. За результатами дослідження зроблено висновок, що творчий доробок казахстанської групи «А-Студіо» презентує нову художню інтерпретацію вокально-інструментальних творів, створює унікальні зразки казахського музичного мистецтва, синтезуючи національні традиції та сучасні тенденції масової культури епохи постмодернізму, що підтверджує важливу роль групи «А-Студіо» в казахстанській музиці як представників естрадного вокального мистецтва на зламі ХХ–ХХІ століть.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СКЛАДІВ ВЕСІЛЬНИХ МУЗИК (НА МАТЕРІАЛІ С. НАСТАСОВА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Степан Буранич — 2024-06-12

Висвітлено питання, пов’язані з дослідженням трансформаційних процесів, що відбулися у традиційних інструментальних ансамблях с. Настасова Тернопільського р-ну Тернопільської обл. упродовж останніх 100 років. Звернено увагу на склад традиційних інструментальних ансамблів, властивих музичній культурі гомогенного середовища. які змінювалися від 1920 до 2020-х років. Проаналізовано ансамблеві форми музикування та їхні зміни під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, спричинених сучасними урбанізаційними процесами.

МУЗИКОЗНАВЧО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЖАНРОВОЇ ПАЛІТРИ ЦЕРКОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ НА ПРИКЛАДІ КАНОНІЧНИХ ТА НЕКАНОНІЧНИХ ТВОРІВ

Ольга Сапожнік — 2024-06-12

Мета статті – у взаємодії мистецтвознавчого та культурологічного підходів здійснити музично-естетичний аналіз жанрової специфіки церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) на прикладі канонічних та неканонічних духовних творів української православної традиції. Дослідити художньо-естетичний зріз окремих творів, що виконують роль базису у формотворенні церковних піснеспівів, маючи особливе смислове навантаження у богослужбових молитвах. Довести, що за допомогою церковних піснеспівів музична культура України постає уособленням релігійно-естетичних ідеалів та світоглядних установок, які й дотепер визначають етнонаціональну ментальність та духовну культуру українців. Методологія дослідження базується на використанні діалектичних методів аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення щодо структурування жанрової специфіки церковних піснеспівів, побутування даного музичного напряму в Україні.
У викладі матеріалу поєднано культурологічно-мистецтвознавчий, естетико-психологічний та музично-педагогічний підходи до конкретизації жанрового різновиду, стильових особливостей, модифікаційних форм побутування церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) та їх інкультурації в світовий музичний простір. Наукова новизна – визначено і розглянуто види богослужбових піснеспівів за способом їх виконання; охарактеризовано культурно-історичну присутність церковної музики в сучасному
просторі музичної культури України. З‘ясовано особливості побутування духовних творів із мирськими, неканонічними текстами на церковну тематику у православній традиції. Доведено, що православна музика у симбіозі з усною народною творчістю вплинула на формування всієї жанрово-стильової палітри вітчизняної духовної музики, виплекала естетичну культуру музики нашого народу, сприяла усвідомленню національної ідентичності засобами музичного мистецтва. Висновки. Проведене комплексне музикознавчо-культурологічне дослідження характеристики та специфіки використання духовних жанрів сакральної музики під час церковних відправ всебічно розкриває тему присутності канонічних богослужбових текстів у вибраних для аналізу духовних піснеспівах. Богослужбова співоча практика, зокрема, православні церковні піснеспіви вплинули на
процеси культурної ідентифікації та наклали характерний світоглядно-естетичний відбиток на етнонаціональну ментальність та духовну культуру України упродовж віків. Православне співоче мистецтво в Україні постійно співіснувало з пісенними та вокально-виконавськими набутками багатовікового народного мелосу. Унаслідок
інтонаційних синтезів церковний спів набирав статусу національного музичного явища, вбираючи у себе елементи етногенотипу культури, ментальності та способу мислення і почування, які складають так звані «ідентифікатори» духу нації.

КЕЛЬТСЬКИЙ РЕНЕСАНС КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ЕПОХИ

Алла Соколова — 2024-06-12

Визначено унікальність кельтської культури, її роль та місце в історії Британії. Підкреслено особливості кельтської християнської віри, що відрізнялася від інших аналогычних форм. Позначено, що кельтське відродження у вікторіанському періоді змінило уявлення про ірландську історію, наповнило англійське мистецтво кельтськими образами. Доведено що, кельтська культура – це синтез дохристиянських язичницьких та християнських вірувань з елементами кельтської героїки та глибоким духовним сенсом, іншим відчуттям Бога та особливими стосунками з природою. Доведено, що друїдична лінія стає провідною у творчості англійських письменників, поетів та композиторів ХІХ ст. Проаналізовано один із найвідоміших творів композитора Е. Елгара – кантата «Карактак», де у більшості частин кантати домінує друїдична тема. Охарактеризовано музичний стиль Ч. Стенфорда як поєднання ірландських та англійських елементів народної культури з класичними європейськими формами. Представлено детальний аналіз ірландської симфонії композитора Ч. Стенфорда. Підсумовано, що кельтське Відродження в вікторіанську епоху допомогло Британії прокласти шлях до модерну.

МУЗИКА В КУЛЬТУРНІЙ ДИПЛОМАТІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Валентина Редя — 2024-06-12

Окреслено ключові аспекти та форми участі українських митців, передусім музикантів, у створенні міжнародного іміджу сучасної України, у налагодженні дієвих контактів зі світовою культурною спільнотою.
Представлено панораму та надано характеристику низки мистецьких проєктів, актуальних із цієї точки зору.
Методологія дослідження спирається на низку задіяних методів, зокрема таких як описовий, методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння), системний метод та метод узагальнення. Наукова новизна статті полягає у введенні до наукового обігу інформації щодо музичних проєктів, композиторської та виконавської творчості,
представлених крізь призму сучасної соціокультурної ситуації, а також в актуалізації ролі музики та музикантів у справі культурної дипломатії України на нинішньому етапі.

ПРОГРАМНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН ІСТОРИЧНОГО ДИСКУРСУ

Ніна Довгаленко — 2024-06-12

Запропоновано розгляд поняття програмності в аспекті його історичного становлення. Розглянуті визначення і характеристики програмності в різних естетичних і стильових параметрах. Зроблені переклади і огляд іномовної довідникової літератури, присвяченої даній тематиці. В аналізах перекладів словників виявлені прообрази в формуванні терміну «програмність». Визначені етапи еволюції феномену програмності. Окреслений спектр проблематики, пов’язаної з програмністю. Наголошено, що історична еволюція програмності в своїх проявах збігається з генеральною лінією розвитку музичного мистецтва в напрямку до синтезу з вербальними мистецтвами.

ДУХОВНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНТОНАЦІЙНО-ДРАМАТУРГІЧНА СПЕЦИФІКА 68 КАНТАТИ Й.С. БАХА

Ганна Джулай — 2024-06-12

Узагальнено відомості щодо особливостей німецької лютеранської богослужбово-співацької практики XVII-XVIII ст. Виявлено жанрово-типологічні показники німецької духовної кантати, сформованої на тлі лютеранської проповідницької практики та узагальненої у феномені «Hauptmusik» («Головна музика дня»). Обґрунтовано суттєву роль протестантського хоралу в поетиці цього жанру, що визначає інтонаційну мову його кульмінаційних розділів, а також символічну функцію в ньому поліфонічних розділів. Виявлено культово-богослужбову приналежність 68 кантати Й.С. Баха до свята другого дня П’ятидесятниці, що в лютеранській традиції вважається днем народження церкви і підсумком остаточного формування духовних настанов земного буття людини, тобто її вибору між вірою та невірою. Обґрунтовано музично-риторичні особливості інтонаційної мови названої кантати, сформованої на перетині стародавнього духовного наспіву П’ятидесятниці XVII ст. та його авторської обробки.

ТРАДИЦІЙНА РИТОРИКА У ТВОРЧОСТІ Ф. ЛІСТА У КОНТЕКСТІ МІФОЛОГІЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ НА ПРИКЛАДІ ЕТЮДУ «БЛУКАЮЧІ ВОГНІ»

Георгій Кожухар — 2024-06-12

Мета дослідження: виявити традиційні риторичні фігури у етюді Ф. Ліста «Блукаючі вогні», прослідкувати їх взаємозв'язок з універсальними психологічними механізмами у контексті концепції міфологічної свідомості. Методологія полягає у проведенні семантико-семіотичного аналізу з міждисциплінарним підходом. Наукова новизна роботи полягає в детальному розгляді твору Ф. Ліста, що досліджується, с боку традицій риторики бароко, з огляду на концепцію міфологічної свідомості та досягнення
сучасної психології. Висновки: етюд «Блукаючи вогні» добре відображає факт того, що, незважаючи на належність Ференца Ліста до кола композиторів-романтиків, музична риторика епохи бароко займає суттєве місце у його композиторській техніці та несе специфічну функцію. Максимально використовуючи виразові можливості фортепіано та задаючи нові стандарти фортепіанної композиції та виконавства, Ліст, активно взаємодіючи з емоціями слухача, не лише уміло використовував для створювання належного ефекту виразові засоби, специфічні для романтичного стилю, а й також підкріплював його впливом на міфологічну свідомість слухачів шляхом використання традиційної музичної риторики. Риторика ця була Лістом переосмислена і втілена так, щоб було максимально розкрито і посилено її глибинну семантику, спрямовану не на аналітичний
розум слухача, а безпосередньо на механізми, притаманні міфологічній свідомості. Міфологічний сюжет твору в даному випадку слугує ілюстрацією, завдяки якій цілі та завдання конкретного набору виразових засобів стають ще більш очевидними, багато в чому є підказкою для виконавця, що інтерпретує даний твір. Для найповнішої реалізації згаданих вище ефектів виконавцю бажано бути обізнаним у традиційній європейській музичній риториці та мати уявлення про ефект, який справляють певні засоби музичної виразності на психіку людини через міфологічне сприйняття, незалежно від жанру та наявності програмної складової.

ХУДОЖНІ АСПЕКТИ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВИХ ТВОРІВ ДЛЯ АКОРДЕОНА

Марина Булда — 2024-06-12

Стаття присвячена художнім аспектам інтерпретації естрадно-джазової музики для акордеона. Інтерпретація будь-якого жанру ґрунтується на двох невід’ємних складових цього процесу: перша – композиторське стилетворення, друга складова – виконавське стилевідтворення. Однак, мова не йде про стереотипування (репродукцію), адже кожен музикант є неповторним у своєму світобаченні, у розумінні та відчутті образного змісту музики, індивідуальному типі виконавського стилю. Варіантність виконавського еквіваленту може бути пов’язана як зі свідомими змінами концепції інтерпретатора, так і спонтанними метаморфозами. Саме в цьому полягає специфіка виконавського мистецтва і виконавського стилю, для якого однією з головних характеристик є внутрішнє духовне багатство особистості музиканта. Поняття «музичний стиль» визначається музикознавчою наукою як характерна якість музичних творінь, що входять в ту чи іншу конкретну генетичну спільність (творча спадщина композитора, школи, напрямку, епохи, народу тощо), яка дозволяє безпосередньо відчувати, впізнавати, визначати їхню ґенезу і проявляється у сукупності всіх властивостей сприймаючої музики, об’єднаних у цілісну систему навколо комплексу відмінних характерних ознак. Новизна інтерпретації естрадно-джазових творів для акордеона – це особлива інтонаційна сфера, що об’єднує композиторське стилетворення з виконавським стилем. Музична практика ставить перед акордеоністами особливе завдання щодо оцінки багатопланових явищ, пов’язаних із творчим пошуком власної моделі стилевідтворення. Тому для кожного музиканта необхідним є питання стилю і форми в музиці: інструмента і найважливіше – освоєння стильових напрямків естрадно-джазової музики та їх мистецьке відтворення у професійному виконавстві.
Таким чином, індивідуальні риси особистості складаються по-різному щодо художніх прагнень, мистецьких потреб, стильових ознак творчості тощо. Музичний твір, як результат задуму композитора, є загальнодоступним і має низку варіантів його відтворення та інтерпретації. Він перебуває у певному середовищі стильових способів вираження, в рамках конкретної історичної епохи композитора або цілого творчого напряму. Основним завданням музиканта-інструменталіста є виконання музичного твору на високохудожньому та технічному рівнях виконавської майстерності, відчуття образного змісту закладеного автором і вміння максимально точно це все відтворити.

ТАЛАНТ-ШОУ «ГОЛОС КРАЇНИ» В УКРАЇНСЬКІЙ ПОП-МУЗИЦІ

Андрій Фурдичко — 2024-06-12

Розкрито роль телевізійних талант-шоу «Голос країни» та «Голос. Діти» у формуванні культурно-мистецького простору України. Досліджено вплив цих програм на кар’єрне зростання молодих співаків та їхній внесок у розвиток української музичної сцени. Проаналізовано вплив програм на широку аудиторію та їхнє значення для музичної індустрії, підкреслено роль мас-медіа на культурні зміни у сучасному суспільстві.
Телевізійні талант-шоу здійснюють значний вплив на формування культурних уподобань та професійних амбіцій молодих людей. Вони створюють медійне поле, де вокал та виконавська майстерність виступають не лише як засіб самовираження, а й як інструмент конкуренції і публічного визнання. Ці шоу відіграють важливу роль у популяризації музичних жанрів і стилів, виховують музичний смак учасників і глядацької аудиторії. Під час повномасштабного вторгнення талант-шоу «Голос країни» перетворився на патріотичний культурний захід, що демонструє таланти української молоді та підтримує моральний дух глядачів.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНА СКЛАДОВА ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ ПРОГРЕСИВ-РОКУ

Володимир Романко — 2024-06-12

Констатовано, що розширення й оновлення музичного інструментарію виступило однією з вирішальних умов створення неповторного стилю кожного з рок-гуртів, що є репрезентантами напряму. Темброві й фактурні засоби стали ознакою композиторського стилю й виконавської стилістики мистецьких колективів. Показано, що масив застосованого музикантами прог-року інструментарію утворений трьома основними групами: акустичні, електромеханічні, електронні інструменти. Розглянуто приклади застосування музичних інструментів у мистецькій практиці гуртів «Gentle Giant», «Yes», «King Crimson», «The Moody Blues» та ін., а також у проектах Ріка Вейкмана (Rick Wakeman). Стверджується, що процеси експериментування з інструментальною палітрою у практиці гуртів прог-року відповідали загальним тенденціям збагачення темброколористичних і фактурних засобів музики. Показано, що адаптація й «поглинання» академічного інструментарію рок-музикою, пристосування його для втілення власних концепцій суттєво збагачувало систему його виражальних засобів.

УКРАЇНСЬКІ САУНДІНДУСТРІЯ ТА САУНДПРОДЮСУВАННЯ В КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Надія Бондарець — 2024-06-12

Розглянуто передумови появи креативних індустрій у світі, необхідність появи професії продюсер, впровадження законодавчо креативних індустрій в Україні, проаналізовано українську саундіндустрію та саундпродюсування в контексті музичного мистецтва, визначено коло основних точок перетину саундпродюсерів і фахівців музичного мистецтва, а також досліджено євроінтеграційні процеси та їх вияв у креативних індустріях в сучасній Україні.

ІМЕРСИВНЕ АУДІО ТА ЙОГО ЦІННІСТЬ ДЛЯ КЛАСИЧНОЇ МУЗИКИ

Олексій Носенко — 2024-06-12

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті імерсивного аудіо, особливості збереження класичної музики в імерсивних аудіоформатах, думки та досвід роботи фахівців звукорежисури в нових форматах запису, міксування та відтворення аудіо, розглянуто сучасні стрімінгові сервіси для відтворення просторового аудіо та функціонування цифрових концертних зал, визначено роль і цінність імерсивного аудіо для класичної музики в Україні зокрема.

КОНЦЕПТОСФЕРА ІНЬ–ЯН У СИМФОНІЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ХУАНА ЖО

Хуан Кайлян — 2024-06-12

Вивчаються програмні оркестрові твори сучасного китайсько-американського композитора – Хуана Жо. Зазначається важливість вивчення подібних творів як свідчень міжкультурних взаємодій в мистецтві сьогодення. Виявлено, що у творах для оркестру Хуана Жо китайські музичні традиції та філософські погляди сплавляються з актуальними композиторськими техніками, прикладами чого є опуси «Becoming Another» та «Still / Motion» для великого оркестру. Встановлено, що глибинною смисловою основою зазначених творів стала філософська пара концептів Інь-Ян, що вважається проявленням китайського дуалістичного мислення діалектичного типу. Визначено, що основою музичних подій «Becoming another» є перехід від Інь до Янь, реалізований в безперервному перетворенні звукового матеріалу, у той час як основою «Still / Motion» стає демонстрація дуальних відносин різних музичних параметрів, які, співіснуючи в симультанній реальності, створюють унікальний звуковий простір твору.

ТВОРЧІСТЬ КИТАЙСЬКИХ ЖІНОК-ДИРИГЕНТІВ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ МУЗИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Ген Іно — 2024-06-12

Розглянуто особливості творчості жінок-диригентів у контексті історії музики. Охарактеризовано передумови та труднощі, а також негативні фактори в оцінці творчості жінок-диригентів сьогодення.
Встановлено значущість китайських жінок-диригентів на світовій музичній арені та окреслено їхній внесок у популяризацію класичної музики в Китаї та на Заході. В контексті проблеми інтерпретації західної оркестрової музики розглянуто творчість Чжен Сяоін, Сян Чжан, Тяньі Лу. Встановлено, що визначною рисою діяльності Чжен Сяоін, – першої жінки-диригента в Китаї, є доповнення виступів словесними поясненнями, що мають просвітницьку функцію. Внесок Сян Чжан, Тяньі Лу в історію світової музики полягає у прокладанні шляху для жінок-диригентів у групі симфонічних оркестрів Європи, Австралії та США, популяризації музики жінок-композиторів та стиранні гендерних передумов творчості.

ХОРОВИЙ СПІВ У КИТАЙСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ : ТРАДИЦІЇ МОНОДІЇ І ТЕНДЕНЦІЇ ЗАРОДЖЕННЯ БАГАТОГОЛОССЯ

Юань Є. — 2024-06-12

Розглядаються сукупність факторів заснування в Китаї традиції монодичного співу та впливи японської культури і Заходу на зародження багатоголосого хорового мистецтва. Зроблена спроба систематизації цих аспектів у хронологічній послідовності. Окреслено значення акультуративних процесів у галузі музичної культури як визначальних у становленні хорового співу в Китаї.

РЕЖИСУРА В СУЧАСНОМУ ТЕАТРІ: АНАЛІЗ СТИЛІВ ТА ВПЛИВУ РЕЖИСЕРСЬКИХ РІШЕНЬ НА ІНТЕРПРЕТАЦІЮ ТЕКСТУ

Олена Спольська — 2024-06-12

Основним фокусом дослідження, оприлюдненого у статті, є розкриття того як режисерські підходи трансформують первісний текст, надаючи йому нового звучання та актуальності в контексті сучасних соціальних і культурних реалій. Визначено, що режисура, як мистецтво керування сценічною дією, слугує не лише засобом утілення тексту на сцені, але й способом його інтерпретації, визначаючи сприйняття та реакцію аудиторії. Крізь призму власного бачення, культурного контексту та сучасних реалій режисер стає посередником між автором та аудиторією, здатним радикально змінювати сприйняття твору. Режисерські рішення формують театральний досвід, визначають сприйняття інтерпретації та спонукають до рефлексії. Ефективна режисура здатна залучити глядача не лише інтелектуально, а й емоційно, роблячи театральний досвід незабутнім. Режисура, яка впливає не лише на інтерпретацію конкретного твору, але й на напрями розвитку театрального мистецтва, стає джерелом інновацій, відкриваючи нові форми вираження та можливості для експериментування.

ЕСТЕТИКА КАБАРЕ В СУЧАСНОМУ ТАНЦЮВАЛЬНОМУ СПОРТІ

Дмитро Базела — 2024-06-12

Досліджено особливості танців категорії Кабаре і виявлено їхні художньо-естетичні особливості в контексті специфіки розвитку сучасного танцювального спорту. Розглянуто вимоги до виконавців категорії Кабаре, визначені Національною танцювальною організацією Америки (National Dance Council of America) та Національною танцювальною організацією Канади (National Dance Council of Canada) та особливості оцінювання. Виявлено, що специфіку танців категорії Кабаре визначає певний набір елементів: тема, гра персонажа, затверджений реквізит; імерсивна компонента, що сприяє залученню глядача в історію, яку виконавці розповідають засобами хореографічної та музичної виразності; використання підтримок, підйомів у повітрі, трюкових елементів, акробатичних рухів, падінь, ковзання, відривів, зміни партнерів, зворотного ведення/слідування та ін. Констатовано, що відповідно до тенденцій соціокультурного простору перших десятиліть ХХІ ст. розвиток танцювального спорту відбувається у напряму естетизації. У контексті естетичних особливостей танців категорії Кабаре можна говорити про чітко виражені синтетичні тенденції (звернення до засобів лексичної виразності хореографічного мистецтва, театрального та циркового мистецтва; взаємопроникнення виражальних засобів одного виду мистецтва в інший; змішання жанрів; розмивання кордонів між мистецтвом танцю і видовищним мистецтвом), театралізацію, видовищність, трюкову естетику та віртуозність виконання.

THE CURRENT TREND OF MODERN THEATRICAL CULTURE: AN INDEPENDENT THEATRICAL FORMAT

Світлана Шумакова — 2024-06-12

The presented study reflects an attempt to make an excursion into the essential world of modern theatrical art, appealing to the notion of the present time as a «realm of visualization» and the complication of forms to the opposition of conflicting aspirations, which, from the author's point of view, appears to be the main impulse of the theatrical experiment. The essential and content features of independent theatrical format are analyzed.

It is emphasized that since its inception, the theater has been an artistic way of explaining life, understanding the world and man's place in it, a detailed projection of the socio-historical context of the era. As a procedural phenomenon, but practically not amenable to fixation – fixation and preservation in physical evidence – this is a phenomenon that arises here and now in empathy, coexistence, which is why it is so relevantly effective and focused on continuous searches and experiments. Speaking about the pressing global trends in the field of culture, it is important to note that the reassessment of values on a global scale is invariably updated: the world passionately clings to the past, but cannot stand still, entering a new era, which is characterized by new general cultural values. Their conductor is the modern theater – the viewer receives something that causes him ambiguous emotions and reactions, which predetermines the motivation of internal intellectual activity. It is summarized that the experimental theater under consideration is a multifaceted construction, basically correlated with the realities of everyday life, but asserting its own artistic laws that dominate life, focused on finding an adequate language for the actual dialogue between theater and modern society.

This is a form of: artistic and figurative comprehension of today's reality, ascending to an intuitive understanding of what lies on the other side of the visible and tangible; experiencing creative power as a way to improve the «world of man»; coding of aesthetic experience and comprehended truth; modeling the knowable and meaningful as the avant-garde of artistic resistance.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У МИСТЕЦТВІ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК УКРАЇНИ

Дарʼя Задорожня — 2024-06-12

Розглянуто питання використання цифрових технологій при створенні художнього образу і організації творчого процесу в театрі ляльок. Констатовано, що інтеграція новітніх технологій до театрального простору є спільною тенденцією для різних сфер сценічного мистецтва. Висвітлено аспекти комунікації «театр – глядач» при застосуванні можливостей мережі Інтернет. Показано прояви синтезу традиційних театральних технологій з модерними мультимедійними, шляхи оновлення принципів та прийомів організації простору сцени в сучасному театрі ляльок. Розглянуто чинники гармонізації за нових умов творчих і технічних сторін діяльності художника, а також розширення художньо-технічного інструментарію звукорежисури. На матеріалі вистав 2017-2024 рр. театрів ляльок Києва виявлено прийоми здійснення художнього синтезу при застосуванні новітніх технологій.

ВІЗУАЛЬНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНСЬКОМУ ІГРОВОМУ КІНО (2000-2020 рр.)

Максим Демиденко — 2024-06-12

Висвітлюється дослідження візуальних прийомів побудови історичного простору в українському ігровому кіно 2000-2020 рр. Виявлено чотири основні форми візуалізації історичного простору, що характеризують найбільш репрезентативні напрями історичного наративу в українському кінематографі: героїчна форма, подієва форма, історична ревізія та історична панорама. Зроблено аналіз операторських прийомів побудови простору, розділивши їх на дві групи: прийоми художньо-емоційного впливу та прийоми прямого звернення. Кожна з груп має свої візуальні задачі та засоби виразності. Розкрито особливості сприйняття екранного історичного простору глядачем, підкреслюючи важливість врахування як фізичного простору кіно, так і уявного простору історії. Доведено, що візуальність минулого має власні закономірності репрезентації, які формуються на екрані завдяки поєднанню фізичного простору кіно як художнього твору та уявного простору історичного наративу. Кожна з форм візуалізації використовує свої моделі візуальності, що разом створюють цілісне бачення історичності художньої оповіді кінострічки.

МУЛЬТИКУЛЬТУРНІ НАРАТИВИ У СЕМАНТИЧНОМУ ПРОСТОРІ ГОЛЛІВУДСЬКОГО КІНЕМАТОГРАФУ 2010-Х РОКІВ

Микита Сурнін — 2024-06-12

Виявлені мультикультурні наративи в голлівудському семантичному просторі та американському кіно на прикладі стрічок 2010-х рр. За часів президентства Б. Обами, адміністрація якого лобіювала соціальні інтереси національних меншин через міграційну кризу на Заході, збільшується національне різноманіття акторських складів у фільмах, зростає популярність правозахисної тематики, окреслюється великий тренд, пов’язаний з трансляцією лівих ідей мультикультуралізму, посиленням ліво-ліберальної полеміки у жанровому кіно. Оголошення претендентів на премію «Оскар» у 2015 р., коли в основних категоріях номіновано лише двох «кольорових» людей, спровокувало кризу публічної ідентичності Голлівуду, після чого впродовж п’яти років американська кіно академія запровадила нові критерії для кінокартин (серед яких – щонайменше 30% другорядних та епізодичних ролей повинні грати жінки, представники расових чи етнічних меншин, ЛГБТ-меншин, люди з інвалідністю). З-поміж основних мультикультурних наративів у голлівудському кінематографі 2010-х рр. виокремлено: боротьба та перемога представниці етнічної меншини у війні за спадок («Ножі наголо»), афро-американські наративи («Чорна пантера»), талант і загальнолюдські якості вищі за расову приналежність («Зелена книга») та ін.

МЮЗИКЛ ОДЕСЬКИХ АВТОРІВ «КНЯГИНЯ ОЛЬГА» ЯК СУЧАСНА ВЕРСІЯ ПОШИРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Денис Рудий — 2024-06-12

Стаття присвячена огляду сучасної української музично-театральної культури як сфери активного режисерського експериментування та пошуку смислових домінант у вітчизняному художньому просторі ХХІ ст. Серед жанрово-стилістичного різноманіття моделей музично-театральних вистав масової культури у сучасному соціокультурному контексті затребуваною і найпопулярнішою формою залишається мюзикл, синтетична природа якого має невичерпні потенційні можливості. Автором акцентовано деякі аспекти особливостей розвитку вітчизняного мюзиклу в сучасній музично-театральній сфері, специфіку його інтерпретації на українському ґрунті. На прикладі одеської постановки мюзиклу «Княгиня Ольга» (2023 р.) виявлено тенденції розвитку вітчизняного мюзиклу в ХХІ ст., визначено значення цього жанру як носія власних національних моделей, ефективної форми збереження та просування культурних цінностей у сучасному світі.

СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО У КОНТЕКСТІ ПОТСМОДЕРНОГО ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ

Юлія Костандова — 2024-06-12

Розглядається питання взаємодії української фольклорної традиції та сучасного джазового виконавства в умовах постмодернізму. Підкреслюється важливість синтезу та взаємовпливу провідних засобів музичної виразності українського традиційного фольклору та джазової вокальної музики. Автор акцентує різноманітні аспекти втілення вказаних тенденцій у виконавській та композиторській практиці на практиці сучасних театральних постанов одеських музичних театрів (у творчості Я. Барнича, О. Петухова), де поєднуються ладово-інтонаційний пісенний спектр українського фольклору і ритмо-метрична організація, гармонічне наповнення джазової музики. Великий успіх постанов вказують на затребуваність та актуальність таких інновацій у сучасній музичній культурі.

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ НАРОДНО-СЦЕНІЧНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ : ВПЛИВ МОЛДОВСЬКОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ НА ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ

Андрій Тимчула — 2024-06-13

Розглянуто аспект транскультурних процесів, що відбуваються в народно -сценічній хореографії на сучасному етапі. Досліджено особливості впливу молдовської танцювальної культури на хореографічне мистецтво в Україні крізь призму особливостей транскультуралізму народно -сценічної хореографії.
Проаналізовано хореографічні постановки, представлені у репертуарі українських народних ансамблів танцю і констатовано, що звернення сучасних хореографів-постановників до молдавської танцювальної культури відбувається в кількох напрямах: створення хореографічних композицій з використанням окремих елементів, характерних для лексики українського та молдовського народного танцю; постановка народно-сценічних композицій, що повністю базуються на лексиці молдавського народного танцю, авторські хореографічні композиції, в яких постановниками репрезентовано унікальні сучасні стилізації автентичного молдовського фольклорного танцю в поєднанні з елементами різних стилів хореографічного мистецтва.
Розглянуто діяльність народних танцювальних колективів молдовського етносу України та виявлено їх внесок у розвиток міжкультурної взаємодії.

ОБРАЗ БОГОРОДИЦІ В МУЗИКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ XX – ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ XXI СТОЛІТЬ

Олена Литвиненко — 2024-06-13

Стаття присвячена науковим публікаціям ХХ та перших десятиліть ХХI ст. відносно особливостей втілення образу Богородиці у музичному мистецтві. Виявлене коло сучасних українських дослідників-музикознавців, які досліджують різні аспекти втілення в музиці образу Богородиці в співочій православній літургійній традиції епох Середньовіччя та Нового часу на матеріалі невменних та нотолінійних зразків богородичних піснеспівів: архетипово-міфологічний та гендерний зріз (Н. Сиротинська, Т. Каплун), відображення християнської догматики та принципи функціонування поспівкової структури в богородичних піснеспівах (О. Прилепа, О. Путятицька), особливості втілення маріанської теми в хоровій творчості К.Горського (Г. Маринчак). Зазначені провідні методи дослідження літургійної традиції.

ОБРАЗОТВОРЧІ НАРАТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ ФОТОКНИГИ У ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID–19 (2020-2021 РР.)

Роберт Довганич — 2024-06-13

Пандемія COVID–19 помітно вплинула на формування наративів в авторських та колективних книжкових фотографічних виданнях, виданих в Україні та за її межами впродовж 2020-2021 рр. В умовах ізоляції та поширення пандемії вірусу, у яких перебували українські автори у той період, фотографічні проєкти дістали якісно інший вектор розвитку й репрезентацію у фотокнигах. У таких роботах починають чітко відстежувалися два класичні способи донесення інформації наративним методом: експліцитний (свідомий, репортерський, документальний) та імпліцитний (несвідомий, рефлексія, позиція автора). Такі підходи дали змогу фотографам працювати над створенням нового матеріалу в нових наявних обмеженнях, а також дозволили працювати з архівами, сформованими до пандемії. Розглянуто книги, друковані українськими та закордонними видавництвами, а також самвидав, створений та виданий безпосередньо авторами. Окрім безпосередньо наративної складової, приділена увага образотворчій, технічній та концептуальній складовій фотографічних книжкових видань. Висвітлено хронологію розвитку української фотографії крізь призму книжкових видань у контексті обмежень пандемії COVID–19, що дозволяє розглянути такий спосіб художнього та візуального висловлювання під іншим кутом, продиктованим сучасними тенденціями створення фотопроєктів та провести міждисциплінарні паралелі з лінгвістикою і філологією у контексті подачі матеріалу до споглядача.

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗАСЛУЖЕНОЇ КАПЕЛИ БАНДУРИСТІВ УКРАЇНИ ІМЕНІ Г.І. МАЙБОРОДИ В СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ УМОВАХ 2013-2024 РОКІВ

Софія Пронь — 2024-06-13

Досліджується творча діяльність Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди в умовах суспільно-історичних подій 2013-2024 рр. Виокремлено основні етапи становлення капели в контексті національно-визвольних змагань в Україні; охарактеризовано концертно-гастрольну діяльність капели під орудою головного диригента, народного артиста України Юрія Курача (2013-2024 рр.) та мистецький внесок керівників-диригентів, композиторів-аранжувальників у формуванні виконавського стилю колективу. Акцентується на культурно-мистецькій діяльності капели, пов’язаній з суспільно-історичними подіями 2013-2024 рр. Назвати важливі ансамблеві форми концертно-виконавської діяльності. Систематизовано мистецькі програми, репрезентовані різноманітним жанрово-стильовим репертуаром; простежено співпрацю капели бандуристів з оперними й камерними співаками, композиторами, майстрами художнього слова; проаналізовано приклади спільних проєктів із громадськими організаціями, музичними колективами, творчими спілками. Доведено, що Національна заслужена капела бандуристів ім. Г. Майбороди популяризує, зберігає національно-культурну спадщину, патріотичні цінності, представляючи бандурне виконавство не лише в Україні, але й за її межами.

АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ГЛИБИННИХ СМИСЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХУДОЖНЬО-ПОЕТИЧНОМУ КОНТЕКСТІ

Тетяна Мольдерф — 2024-06-13

Ретроспективний огляд авторського альбому «Заквітчана Україна» виявив глибокий культурологічний його зміст, в широкому діапазоні якого віддзеркалилась духовна сутність української нації з її ціннісними традиціями, благочестям, гідністю. Світоглядний авторський вектор запропонував поціновувачам нові орієнтири у сприйнятті прекрасного, залучив синергію двох видів мистецтв – образотворчого й поетичного, об’єднав спільні ідеї й думки у відображенні благословенної краси всесвіту, добра, злагоди. Рецензентом зазначено оригінальність корпусу авторських ініціатив у репрезентованих художньо-поетичних творах, перенесення їх в нову змістовну рамку – рефреймінгу – як свідчення про народження незвичайного продукту творчості, здатного полонити шанувальників мистецтва красою й інтелектом, помножити їх естетичне сприйняття, зворушити емоцію, заглибити відчуття ідентичності з величністю української культури.

ЕТНОМУЗИКОЛОГІЯ ТА МУЗИЧНА МЕДІЄВІСТИКА ЯК СКЛАДОВІ ДИСЦИПЛІН МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОГО І МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНОГО ЦИКЛУУ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Каплун — 2024-06-13

Розглядаються актуальні проблеми сучасної вищої музичної освіти, в якій вагоме місце посідає ознайомлення здобувачів всіх рівнів вищої освіти з результатами музикознавчого дослідження в теренах таких наукових напрямів як етномузикологія та музична медієвістика. Автор ознайомлює з можливістю поступового засвоєння основ і провідних принципів вказаних сфер музикознавства у різноманітних освітніх компонентах рівнів бакалаврату, магістратури та аспірантури, а також наступним ґрунтовним опрацюванням сучасних проблем етномузикології і музичної медієвістики на рівні третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти.

ТЕНДЕНЦІЇ СИНТЕЗУ РЕГІОНАЛЬНИХ ТЕКСТИЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ ТА НОВАЦІЙ У ТВОРЧОСТІ МАРТИ ТА ІВАННИ ТОКАР

Ірина Локшук — 2024-06-13

Стаття присвячена розвитку текстильного мистецтва на Рівненщині. Розглядаються творчий доробок М. Токар, яка зосереджувала свою діяльність на теренах Львова, Рівного, а також мистецька діяльність її доньки – І. Токар. Текстильна спадщина останньої зосереджена в руслі виконання гобелена, батика, текстильної пластики тощо. Виявляється мистецький доробок М. Токар, творчість якої тісно переплітається зі створенням сценічних костюмів для музичних українських колективів. При формуванні сценічного костюму художниця вивчала етнографічну базу та традиції народного вбрання регіонів Полісся та Волині. Серед іншого, були виконані костюми для студентського фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерело» (1989-1990 рр.) та костюми для студентського оркестру народної музики «Мереживо» РДГУ (1998-1999 рр.).

Вивчається творчість І. Токар, яка виробила власну манеру передачі ідеї, образу, композиції, застосування колористичних відтінків у текстильному мистецтві. Наслідуючи почерк своєї матері, мисткиня сформувалася у львівському середовищі, а нині її текстильна творчість збагатилася регіональними поліськими та волинськими акцентами. Це помітно у використанні художницею природних матеріалів (лляних ниток) під час ткання гобеленів, у наданні переваги насиченим та вибіленим відтінкам сірого кольору, червоного і вкраплення чорного кольорів, притаманних для традиційних поліських тканин. Так, у 1990-х рр. вона відтворила спроектовані М. Токар комплекти вбрання для ансамблю скрипалів під керівництвом завідувача кафедри народних інструментів РДГУ О. Степанова.
Простежується синтез регіональних текстильних традицій та новацій у творчості М. Токар та І. Токар. Традиція через елементи культури, які передаються від покоління до покоління, і зберігаються протягом тривалого часу та слугують регулятором суспільних стосунків, є основою міцно збереженої регіональної ткацької звичаєвості на Поліссі.

МІСЯЦЬ, СПІРАЛІ (ЗМІЇ) І БОГИНЯ У ТРИПІЛЬСЬКИХ ОРНАМЕНТАХ

Євген Причепій — 2024-06-13

Дослідження трипільських орнаментів з місячною та зміїною тематикою важливе для проникнення в міфологію трипільців. Мета статті полягає в тому, щоб розкрити семантику символіки місяця та зміїв. В процесі дослідження застосовано структурний метод. Виділено восьми- та семичленні структури в орнаментах місяця. Досліджено семичленну структуру символів на кераміці з поселення Майданецьке. Показано, що за ними приховується сім (вісім) фаз місяця, які втілювали три (чотири) богині і чотири боги. Проаналізовано орнамент «біжуча спіраль». Ідентифіковано його як семичленну структуру, що передає фази місяця. Досліджено співвідношення жінки-Богині, місяця і спіралі (зміїв). Зроблено висновки, що: а) трипільці ототожнювали жінку-Богиню і місяць; б) символ спіралі (зміїв) на Богині позначав місяць. Поширення місячної та зміїної тематики в орнаментах свідчить про панування в культурі трипільців Богині Місяця.
Проникнення в семантику місячно-зміїної тематики відкриває перспективу для розкриття змісту інших трипільських орнаментів та орнаментів споріднених з ними культур. Воно також може слугувати ключем для розкриття семантики деяких народних (в тому числі українських) орнаментів.

МУЗЕЇ СВІТУ: КОМУНІКАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ

Світлана Гаврилюк — 2024-06-13

Аналізуються інноваційні маркетингові стратегії зарубіжних і вітчизняних музейних закладів, побудовані з урахуванням новітніх цивілізаційних викликів, запитів сучасної музейної аудиторії та спрямовані на формування привабливого іміджу. На конкретних прикладах презентуються форми, методи, інструменти взаємодії музеїв із різновіковими категоріями відвідувачів, діяльність щодо пошуку і використання у музейному середовищі новітніх інноваційних практик, креативних комунікаційних технологій. Увага акцентується на заходах із підтримки й розвитку музеями власного позитивного іміджу, пошуку нових
потенційних споживачів музейного продукту на ринку культурних послуг.

ЕВОЛЮЦІЯ ОБРАЗУ «ІНШОГО» В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ МУЗЕЯХ У КОНТЕКСТІ ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ

Поліна Вербицька — 2024-06-13

Базуючись на ґрунтовному аналізі європейських наукових праць у царині музеології, представлено генезу європейських етнографічних музеїв і політичний контекст їх функціонування наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. Музеї, де експонувалися етнографічні об'єкти для публічного ознайомлення, створювали уявні імперські простори, що базувалися на еволюціоністських теоріях антропології та пов'язували європейців із колоніальним світом. Виділено характерні риси наративу Габсбурзької монархії щодо субнаціональних утворень імперії, що мало вплив на створення національних та регіональних музеїв в Австро-Угорщині. Підкреслено значення першої наукової етнографічної виставки в Коломиї у 1880 р. на розвиток етнографічного музеєзнавства Галичини. Дослідження порушує складні питання еволюції етнографічних музеїв у сучасному постколоніальному світі. Охарактеризовано виклики, пов'язані з переосмисленням ролі етнографічного музею в сучасному глобалізованому полікультурному суспільстві. Розглянуто суперечності і досвід репрезентації образу різних етноконфесійних спільнот у полікультурному суспільстві на прикладі експозицій музеїв Польщі.

НЕСТОР НИЖАНКІВСЬКИЙ В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ МАТЕРІАЛАХ ЧАСОПИСУ «ВІЛЬНЕ СЛОВО»

Жанна Zhanna — 2024-06-13

Розглянуто спогадові публіцистичні матеріали відомих культурно-мистецьких діячів української діаспори, присвячених життєтворчості композитора, викладача Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові початку ХХ ст., концертмейстера, музичного критика, суспільно-громадського діяча Нестора Нижанківського. Висвітлено тематико-змістову наповненість мемуарних дописів, що побачили світ на сторінках часопису «Вільне Слово».
Проаналізовано авторські публікації О. Соневицької, М. Нижанківської, В. Левицького, насичені багатим біографічним матеріалом із життя Н. Нижанківського. Встановлено джерелознавчу вартість спогадових пресодруків, котрі проливають світло на невід омі сторінки творчості фундатора української культури ХХ ст.

СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІ ТА МУЗЕЙНА СПРАВА У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ХХ ст. – 2024)

Віталій Бондарчук — 2024-06-13

На основі вивчення джерел достатнього ступеня репрезентативності і вірогідності зібрано і систематизовано комплекс інформації про участь і залучення священнослужителів до музейної справи у Західній Україні. Було вичленувано три аспекти їхньої участі: заснування і співробітництво з музеями, участь у пам‘яткоохоронній справі, жертводавство до музеїв культового майна. Продемонстровано залежність цих процесів та їхньої інтенсивності від типу існуючого політичного режиму. Визначено, що заснування музеїв священиками не завжди переслідує релігійні цілі та є соціально корисним місцевим громадам. Показано, що успішність передачі культового майна до музею залежить не лише від священика, а й ключових осіб його церковної громади. Встановлено, що співпраця музеїв і священників є взаємовигідною але потребує нормативного урегулювання як Церквою так і державою.

МОДНИЙ КОСТЮМ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКОГО ВТОРГНЕННЯ В УКРАЇНУ

Антоніна Кікоть — 2024-06-13

Виявлено, що на сучасному етапі розвитку подій в Україні, яка чинить опір зухвалій російській агресії, активізувалися всі соціокультурні процеси, до яких належить інститут моди як такий, і модний костюм зокрема. Парадоксально, але війна звільнила великий творчий потенціал українців, європейців, людей доброї волі по всьому
світові. Світові модні бренди залучилися до інформаційної війни на підтримку України. Російсько-українська війна має екзистенційний характер, тому дизайнери у своїх колекціях просувають цінності демократії, людської гідності, мирного життя, ідеї єдності з українським народом. Костюм, як візуальний знак, презентує всі перипетії сучасних подій, охоплюючи культуру, релігію, політику, інноваційні технології, загальний комплекс цінностей та правил, навіть ландшафт. Мода під час війни розвивається за багатьма напрямами, з одного боку, аскетизму і мінімалізму, з іншого – креативності й взаємообміну. Також великого поширення набуває стиль мілітарі. Особливо важливими нині є процеси популяризації української культури, зокрема, через художні елементи національного костюма як візитівки України.

КУЛІНАРНІ ТЕЛЕВІЗІЙНІ ПРОЄКТИ ЯК РЕТРАНСЛЯТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

Тетяна Ковальова — 2024-06-13

Розглянуто телевізійні культурні проєкти, покликані через прикладні ремесла та навички популяризувати національну культуру і традиції. На прикладі кулінарних телевізійних шоу визначено значущість ініціативи громадських діячів у трансформації культурних практик і репрезентацій, що сприяють виокремленню національної ідентичності. Проаналізовано зв‘язок між кухнею, як частиною національної ідентичності, та культурою. Встановлено, що в процесі формування сучасних держав рецепти стали носіями цінностей національного, а згодом і постнаціонального суспільства. Зазначено, що телевізійні проєкти впливають на загальний розвиток культури суспільства.

ПІДХОДИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ СУБКУЛЬТУР ВІДЕОІГОР У ЗАХІДНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ НА РУБЕЖІ ХХ – ХХІ СТОЛІТТЯ

Олена Губернатор — 2024-06-13

Розкрито ключові тенденції та підходи у західному науковому дискурсі на рубежі ХХ – ХХІ ст., пов‘язаному з проблематикою субкультур відеоігор. Культурологічний (власне (пост) субкультурний) аналіз відеоігор у рамках зарубіжного наукового дискурсу на рубежі ХХ – ХХІ ст. логічно й закономірно підводить до низки суспільно-
політичних та етико-філософських проблем. Субкультури відеоігор – молодіжні культурні практики та моделі поведінки геймерів як активних медіа споживачів у віртуальному просторі, що ґрунтуються на змістовному матеріалі, формують ігровий та соціокультурний досвід гравця, розвивають просторове мислення, а також
трансформують його культурну ідентичність. При цьому, наголошують зарубіжні дослідники, відеоігри часто спричиняють серйозні адикції, десоціалізують, а інтерактивність створює ілюзію легкості досягнення цілей, що «атрофує» моральну рефлексію і зумовлює «фундаментальну втрату орієнтацій» як наслідок мікшування
віртуального та реального в свідомості геймера. Ще однією проблемою, яка активно обговорювалася на рубежі ХХ – ХХІ ст. і потребує осмислення в ключі постсубкультурного підходу, є ототожнення ігор зі споживчими звичками молоді чоловічої статті, що призводить до появи «максулінних упереджень» в науці. Одним із негативних аспектів субкультури відеоігор також є культивування елементу насильницьких дій.

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДОМІНАНТИ У ВИЗНАЧЕННІ «МОРАЛЬНИХ АВТОРИТЕТІВ» СУСПІЛЬСТВА

Валентина Дячук — 2024-06-13

У сучасних умовах деконструкції системи цінностей у світі, потужної дезінформації та популізму, наявність моральних авторитетів дає можливість українцям не втратити віру у перемогу демократії і свободи та зі зброєю відстоювати власну державність, стати прикладом сміливості та мужності. Надзвичайно актуальною для України є й необхідність визначити власний цивілізаційний і культурний вимір, культурологічні домінанти. Важливими постають питання довіри, адже створення відповідного середовища вимагає говорити правду незалежно від кон’юнктури або особистої вигоди та ставати моральними авторитетами. Мета статті – визначити процеси формування українських культурних домінант, проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні фактори, які дозволяють визначити феномен «морального авторитету» який впливає на суспільну думку і дії суспільства. Методологія дослідження полягає у використанні традиційних методів пізнання: історико-генетичного, культурологічного та порівняльного, а також залучення сучасних теорій розвитку, зокрема синергетики та глобального еволюціонізму. Наукова новизна полягає у тому, що вперше встановлено вплив ціннісних домінант культури народу на ментальну та психологічну структуру особистості в її визначенні моральних авторитетів. Доведено, що переосмислення у суспільній свідомості загальнолюдських цінностей вимагає формування нових принципів для моральних авторитетів, які пов'язані не лише із мораллю, освітою, досвідом та практичною мудрістю, а й правдивістю та переконливістю. Висновки. Встановлено, що, підґрунтя українських культурних домінант та політичних орієнтирів становить європейський полікультурний тип. При цьому, на формування української цивілізаційної ідентичності значний вплив також мало порубіжжя, як лінії розділу культур, цивілізацій, національних держав і формування спільної мови, яка сприяла єдності національних інтересів. Зауважено, що ціннісну оцінку явищам надає мораль, як частина ментальної і психологічної структури особистості, а людей, які діятимуть згідно сформованих моральних принципів, а не за ідеологічними чи ситуативними домінантами, називають моральними авторитетами. До їхнього слова прислуховуються, оскільки вони говорять завжди правду незалежно від політичної кон’юнктури, а також мають переконливість та вплив на людей. Наголошено, що моральним лідером можуть бути не лише конкретні особи, а й увесь народ, який завдяки свої героїчності у боротьбі з рашизмом, стає моральним авторитетом для всього світу.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ТРЕНДІВ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Юрій Горбань — 2024-06-13

Досліджено концепцію інформаційної культури в контексті глобальних тенденцій у сучасному суспільстві, проаналізовано вплив цих тенденцій на поведінку та практику отримання інформації окремих осіб і спільнот. Основним завданням є виявлення еволюції інформаційної культури у відповідь на глобальні тенденції та технологічні досягнення, що формують способи доступу, обміну та використання інформації в сучасному суспільстві. У методології поєднано огляд літератури та тематичних досліджень; виконано якісний аналіз динаміки інформаційної культури в контексті глобальних тенденцій. Продемонстровано складну взаємодію між інформаційною культурою та глобальними тенденціями, підкреслено трансформаційний вплив на поширення інформації та моделі споживання. Запропоновано обговорення інформаційної культури, зокрема еволюції практик отримання інформації, в контексті сучасних глобальних тенденцій. Результати дослідження мають практичні
наслідки для політиків, освітян і фахівців інформаційної галузі у пристосуванні до змін в інформаційній культурі та ефективному використанні цих ресурсів у різноманітних соціальних контекстах. Підкреслено важливість розуміння інформаційної культури в цифрову епоху; зазначено необхідність постійного адаптування для використання потенційних переваг цифровізації у швидкозмінному глобальному середовищі. Одержані результати можуть бути використані в дослідженнях, що стосуються впливу інформаційної культури на суспільні структури, ініціатив щодо інформаційної грамотності та ролі нових технологій у формуванні поведінки споживачів.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ В ЦИФРОВУ ЕПОХУ : МІЖ ПРОСВІТНИЦТВОМ І ДОСТУПНІСТЮ

Катерина Дарованець — 2024-06-13

Виявлено особливості популяризації культури в цифрову епоху з акцентуацією уваги на потребах аудиторії у просвітництві та доступності. Наголошується, що контент-маркетологи повинні покращити цифровий контент культури для суттєвої зміни її позиціонування у мережевому суспільстві, перетворивши з продавця товару на контент-менеджера знань. Зроблено висновок, що нова гуманітарна місія культури спрямована на формування безбар’єрного середовища та рівних можливостей для всіх, тому її продукти мають бути доступними не лише фізично, а й економічно та навіть інтелектуально. І ця тенденція посилюватиметься, розвиток культури значною мірою визначатиметься її реальними та потенційними споживачами, що висуває низку вимог до її популяризаторів. Цифрова реальність і демократичні тенденції суттєво змінили розуміння доступності, актуалізувавши її значимість для популяризації та реалізації просвітницької місії культури, зокрема за допомогою цифрового контенту.

КУЛЬТУРА, ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ : ДО ПИТАННЯ ПРО СОЦІОКУЛЬТУРНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ГАЛУЗІ

Тетяна Коржова — 2024-06-13

Під час аналізу соціокультурних детермінант та особливостей PR-практики виявлено обмеження «культурного імперіалізму» і методологічного монізму, коли PR-культура у її світовому масштабі проєктується з позиції західних моделей, що нівелює культурний партикуляризм і плюралізм, національний етос, індивідуальну внутрішню специфіку. Зв’язки з громадськістю можна назвати культурою, зосередженою головним чином на своїх людях та практиках, при цьому, обумовлена національними та етнічними особливостями. Якщо говорити про PR у контексті між культурної комунікації, то більшість сучасних дослідників сходяться на думці, що кампанії мають бути адаптовані до багатьох культур задля власного успіху, а це означає, що між клієнтом, піарником та цільовою громадськістю має існувати взаємне розуміння культурного базису.

ПОСЕРЕДНЄ, БЕЗПОСЕРЕДНЄ ТА ОПОСЕРЕДКОВАНЕ В КУЛЬТУРІ

Владислав Петренко — 2024-06-13

Стаття присвячена виявленню понять «посереднє», «безпосереднє» та «опосередковане» в культурі на матеріалі філософських джерел. З’ясовано, що трактування цих філософських понять зумовлено культурними практиками та детерміновано часовим простором. Встановлено взаємозв’язок між культурними феноменами та філософськими вченнями, які реагують на зміни в культурній парадигмі, акцентуючи свою увагу на певних аспектах культури в контексті постановки питання «чим є людина?». Доведено відповідність культурних феноменів філософській інтерпретації та широкий вплив традиції на їх взаємозв’язок. Визначено ключові філософські праці, які допомагають осмислити посередність у контексті як традиційних (ієрархічних), так і у постіндустріальних (егалітарних) суспільствах. Окреслюючи різні філософські підходи, можна дійти висновку, що культурну відмінність (наприклад між Сходом і Заходом) можна простежити в системі мислення та системі інтерпретації одних і тих самих понять. Слід зауважити, що філософія не лише фіксує культурну мінливість відповідно до часу, але й аналізує її відповідно до питання про людське буття в культурі як цілісне явище. Холістичний підхід є важливим для подальших досліджень посередності у контексті окремих понять (посереднього, безпосереднього та опосередкованого), які складають частини цілого в межах осмислення феномену посередності.

ІНДИВІДУАЛЬНА КУЛЬТУРНА ПРАКТИКА В СИСТЕМІ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУБ’ЄКТНОСТІ

Олександр Висоцький — 2024-06-13

Розглядаються основні підходи до розуміння феномену індивідуальної культурної практики через призму трансформації суб’єктності. Виокремлюються основні теоретичні підходи до осмислення поняття «культурна практика» та «трансформація суб’єктності», які є ключовими для сучасних культурних стратегій та ініціатив. Крізь дискурс теоретичного осмислення аналізуються такі виміри інноваційного формату індивідуальної культурної практики як народні художні промисли, осередки народних художніх промислів, мода на українське, культурна дипломатія. Доведено, що ідентифікація індивідуальних культурних практик є тим життєдайним елементом, що вирізняє національні характеристики культури, ідентифікує її унікальність та неповторність. Акцентується увага на пріоритетності прикладних культурологічних досліджень з окреслених у статті теоретико-практичних позицій.

РОЛАН БАРТ: АНАЛІТИКА СПАДЩИНИ

Світлана Холодинська — 2024-06-13

Реконструйовано основні складові теоретичної спадщини Р. Барта, яка, з одного боку, є самодостатньою та самоцінною, а з іншого, – помітно «вплетена» в контекст французької гуманістики другої пол. ХХ ст.
Багатоаспектна спадщина Р. Барта, яка і через сорок років після його смерті, активно задіяна в європейському дослідницькому просторі, потребує застосування аналітичного підходу, аби чітко окреслити її складові, зокрема, використання феномену «міфологія» задля відтворення як соціально зорієнтованих, так і персоналізованих зрізів культуротворення, порівняльний аналіз літератури та історії, аргументація структуралізму як діяльності та ін.
Наголошено на значенні включеності Р. Барта до процесу вироблення як літературознавчих, так і естетико-психологічних орієнтацій свого часу. Оскільки він був сучасником Ж. Батая, Ж. Жене, Н. Саррот, А. Роб-Грійє, Р. Гароді, М. Плейне, Ж.-П. Сартра, А. Камю, то його ставлення до «нового роману», «речовизму», «реалізму без берегів», «ангажованості мистецтва», «філософії абсурду», засадничих ідей групи «Тель-Кель» дозволяє відтворити відповідні зрізи французької гуманістики з огляду часу, враховуючи теоретичну ситуацію, що сформувалася на початку третього десятиліття ХХІ століття.
Особлива увага приділена тому, як Р. Барт сприймав й оцінював процес становлення засад «постмодернізму», який формувався саме на теренах французької гуманістики. Його ставлення до М.-П. Фуко, Ж. Дерріди, Ж. Дельоза сприяє виробленню об‘єктивної оцінки щодо теоретичних ідей цих філософів та їх ролі
у соціально-політичному житті Франції.

ТЕОРЕТИЧНІ ОРІЄНТИРИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ: ДОСВІД 2020–2023 РОКІВ

Юлія Сабадаш — 2024-06-13

Аналізуються основні напрями розвитку української культурології у 2020–2023 роках у параметрах поточних теоретичних напрацювань, оприлюднених у монографічних дослідженнях та статтях у спеціальних фахових періодичних виданнях, що дозволяє представити науковому загалу найвагоміші досягнення як фундаментальних, так і прикладних галузі культурології.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА СУБʼЄКТІВ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНСЬКІЙ БІБЛІОЛОГІЇ

Марина Шатрова — 2024-06-14

Досліджено інституціональну структуру дослідницької діяльності в галузі української бібліології. Зазначено, що в цій галузі існує брак науково-дослідних установ. Виробничу складову галузі представляють мережа бібліотек, серед яких домінують – національні та державні; державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова». Вузівський сектор бібліологічної науки презентують найбільші та найдавніші профільні наукові бібліологічні центри –ЗВО культури і мистецтв – РДГУ (колишній РДІК), ХДАК та КНУКіМ.

НАУКОВО-ДОСЛІДНІ ПРАКТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ

Ірина Вільчинська — 2024-06-14

Зроблено спробу комплексно дослідити можливості науково-дослідного потенціалу Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»; проаналізовано стан та напрями науково-дослідної діяльності «Музею Івана Гончара» в умовах війни росії проти України; доведено, що в умовах гібридних загроз музей продовжував ефективно займатися експедиційною роботою, проведенням заходів наукового характеру, проведенням обліку нових надходжень, науково-методичними дослідженнями тощо.

«ПРОСТОРОВА ОПТИКА» В РЕВІЗІЇ ІСТОРИЧНОЇ ДИНАМІКИ МЕДІАТИЗАЦІЇ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

Ростислав Фанагей — 2024-06-14

Російсько-українська війна радикальним чином проявляє те, що базовий модерний взаємозв’язок між медіа та візуальними практиками в умовах пізньої модерності призводить не до раціональної візуалізації, а радше увиднення – особливого способу бачення, що новим чином оформлює повноту тілесного досвіду та вписується в його повноту. В силу визначальності критичного історицизму для культурного дослідження це виявлення є недостатнім самим по собі, а потребує методологічної та історико-культурної ревізії взаємозалежності способу бачення, війни та медіа. «Просторова оптика», як узагальнення методологічних зсувів в пізньомодерній гуманітаристиці, є варіантом такої ревізії з акцентом на практичному виробництві присутності – зв’язку тілесних здатностей та матеріальностей, що їх оформлюють, посилюють та заміщують – в організації світо-стосунку.

КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ КВІТКИ ЦІСИК

Маріанна Головкова — 2024-06-14

Статтю присвячено культурно-мистецьким практикам збереження культурної пам‘яті видатної американської співачки українського походження Квітки Цісик, пісенна спадщина якої стала художньою формою трансляції цінностей української національної культури. В процесі наукового аналізу виявлено праці, в яких простежено концептуальні напрацювання культурної пам‘яті. З‘ясовано, що музичні фестивалі та конкурси, літературно-мистецькі й тематичні зустрічі, флешмоби, просвітницькі телевізійні програми є тими культурно-мистецькими практиками, що виступають дієвим способом відновлення, захисту та збереження культурної пам‘яті співачки. Враховуючи, що предметом дослідження в контексті культурної пам‘яті можуть виступати твори культури та мистецтва, то збереження культурної пам‘яті Квітки Цісик транслюється через переосмислення її творчих здобутків, пісенної спадщини, в якій яскраво втілені національно-патріотичні ідеї.

ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ : ІНТЕРІОРНІ ТА ЕКСТЕРІОРНІ ВИМІРИ

Цзяхуй Хуан — 2024-06-14

У системі сучасного гуманітарного знання була і залишається актуальною проблема художньої творчості. Протягом певного часу вона ставала предметом теоретичних дискурсів різних наук – філософії, культурології, естетики, психології, мистецтвознавства тощо. Свого часу були сформульовані різні концептуальні підходи до вирішення цієї надзвичайно складної проблеми, запропоновані різні дефініції самого поняття. Водночас, не існує якогось загальновизнаного науковцями визначення сутності феномена художньої творчості. І це не означає, що названа ситуація в науці розглядається як недолік існуючих досліджень, концептуальних підходів. Навпаки, це є достатньо переконливим свідченням того, що художня творчість залишається складною проблемою, що потребує подальших теоретичних досліджень, передовсім, у напрямі з’ясування культурно-світоглядних основ цього феномена. Здійснена спроба виявити сутнісні параметри феномена художня творчість, розкрити найважливіші людиномірні властивості цього феномена в контексті міждисциплінарного підходу.

«БАЯН» – «КНОПКОВИЙ АКОРДЕОН» : КОРЕЛЯЦІЯ МАРКУВАНЬ ІНСТРУМЕНТА В ЄВРОПЕЙСЬКІЙТА ВІТЧИЗНЯНІЙ ТРАДИЦІЯХ

Богдан Бойко — 2024-06-14

Стаття присвячена дослідженню європейської та вітчизняної традицій в контексті різночитань назви одного й того самого інструмента. Зокрема, в європейській традиції маркованого як «кнопковий акордеон», на противагу вітчизняному візаві – «баян». Мета статті - дослідити, на основі історичних матеріалів, особливості процесу появи та ареалу поширення баяна / кнопкового акордеона крізь призму культурологічного підходу, що екстраполюється через працю Е. Гобсбаума і Т. Рейнджера «винайдення традиції», для визначення універсального означення музичного інструмента. Вперше в історії української музичної культури здійснена артикуляція (постановка) проблеми щодо маркування інструмента «баян» у вітчизняному дискурсі – «кнопковим акордеоном», що суголосно європейській традиції. Обґрунтовано актуальність обраної теми, зумовленої необхідністю усвідомлення історичної істини щодо походження і назви інструмента та уможливлення термінологічної уніфікації з європейським тлумаченням – «кнопковий акордеон». Виявлено еволюцію виникнення та становлення музичного інструмента як у вітчизняній, так і європейській традиціях. Констатовано дискурс щодо усталеної, загальноприйнятої назви означеного інструмента «баян» на основі дослідницького потенціалу українських та зарубіжних науковців.

КВІТКОВА СИМВОЛІКА У КИТАЙСЬКОМУ ТАНЦІ : КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Тетяна Мольдерф — 2024-06-14

Упродовж п‘яти тисячоліть культура Китаю пройшла свій взірцевий шлях, стала однією з найголовніших гілок людської цивілізації, джерелом знань для світової культури та передала нащадкам неперевершені за красою, самобутністю й різноманітністю культурні цінності, ґрунтовну гуманістичну філософію, поезію, живопис, музику,
танець. У контексті теоретико-практичного досвіду китайської хореографічної культури виокремлено аспекти: традиційного танцю, символіки, художньої інтерпретації у контексті довершених технологій танцювальної китайської культури, академічності, синтезу сценічної дії, скульптурності жесту й гнучкої пластики танцюристів, їх
акторської і мімічної майстерності з позиції «художньо-естетичного, філософсько-смислового наповнення культурних, мистецьких, духовних, етико-естетичних цінностей». Культурологічні пошуки спрямувались до уточнення поняття «квіткова символіка у китайському танці»; виявлення основних параметрів означеного феномена в танцювальному мистецтві, виокремлення змістовності й духовної сутності танцювальної культури Китаю; висвітлення розвитку й особливостей традиційних китайських танців у синергії різних видів мистецтва.

ФЕЛІЦИТАРНИЙ МЕДІАДИСКУРС У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА У ДОВОЄННИЙ І ВОЄННИЙ ЧАС

Вілена Воронова — 2024-06-14

Поглиблено наукове розуміння феліцитарного дискурсу на основі узагальнення міждисциплінарних досліджень із залученням значного масиву емпіричного матеріалу. Розв‘язання наукового завдання сприятиме визначенню нових орієнтирів феліцитарног о дискурсу, виробленню узагальнювальних методик його аналізу. Доведено високу частотність висвітлення феліцитарної тематики в українських медіа, що відображає суспільний запит і її актуальність. Розв‘язуючи завдання створення медійного зрізу феліцитарних категорій, авторка простежує трансформації в аксіологічній системі українців у період воєнного часу у порівнянні з довоєнним – від матеріального добробуту, як показника щастя, до цінності самого людського життя та прагнення мирного майбутнього. Доводиться г нучкість феліцитарного дискурсу, констатується зміщення фокусу на духовні, екзистенційні цінності, актуалізацію патріотичних і громадянських цінностей.

ЖІНОЧІ АРХЕТИПИ В АКТОРСЬКІЙ МАЙСТЕРНОСТІ АДИ РОГОВЦЕВОЇ

Роман Костін — 2024-06-14

Стаття присвячена дослідженню жіночих архетипів у творчості відомої української акторки Ади Роговцевої. Здійснюється культурологічний аналіз її акторської майстерності з огляду на взаємодію з різноманітними архетипами, що відображаються в персонажах легендарної акторки. Крізь призму аналізу ролей, репертуару та творчого вибору актриси прояснюються культурні контексти, що впливають на формування образу сучасної жінки на екрані. Мета дослідження – вивчення та аналіз проявів жіночих архетипів в акторській майстерності А. Роговцевої. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети використано кінематографічний і театральний аналіз фільмів і п’єс за участю А. Роговцевої. Проведено архетипний та контент-аналіз ролей, які вона виконувала, з фокусом на жіночі архетипи, що вони представляють; досліджені інтерв’ю з акторкою, критичні огляди її робіт та джерела з акторської теорії. Наукова новизна. Уперше комплексно проаналізовано архетипи в акторській майстерності акторки, що допоможе глибше зрозуміти її творчу індивідуальність та внесок в український театр та кіно. Висновки. Проаналізувавши архетипи, які А. Роговцева втілює у своїх ролях, глибше зрозуміли її творчу індивідуальність та внесок в українську культуру. Акторка майстерно відтворює широкий спектр жіночих архетипів, серед яких, по-перше, мати – щира, самовіддана, мудра, сильна та стійка; по-друге, кохана – ніжна, приваблива, вірна, емоційна; по-третє, берегиня – турботлива, мудра, господарська, працьовита; по-четверте, борець – сильна, мужня, рішуча, стійка. А. Роговцева не лише відтворює архетипи, але й переосмислює їх, адаптуючи до сучасних реалій. Через свої виступи вона активно сприяє формуванню нових культурних уявлень про жіночість та гендерні ролі. Її творчість пронизана щирою любов’ю до України. Героїні Ади Миколаївни завжди готові захистити свою землю та народ, берегти українську мову та культуру. А. Роговцева – не лише талановита акторка, це символ незламності українського духу, щирості та любові до своєї країни, моральний ідеал та взірець ідентичності. Її творчість надихає мільйони людей, вселяє віру захисникам, дає їм сили вірити у майбутнє та будувати сильну та вільну Україну.

МІФОЛОГІЧНИЙ ВИМІР КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ МЕТАМОДЕРНОГО СВІТОГЛЯДУ

Юлія Шабанова — 2024-06-15

Дослідження присвячено осмисленню міфологічної реконструкції в межах метамодерної культури як прояву світогляду сучасності, що характеризується осциляцією між цінностями модерну та їх нівелюванням постмодерном. Відновлення міфологічного модусу культури спирається на трансформацію романтичної концепції двосвіття, яка на відміну від її традиційної функції підсилення протиріччя між ідеальним та дійсним, в добу метамодерну здійснює інтегративну функцію всіх аспектів світоглядних осциляцій. Показано, що міф, займаючи середину позицію, сприяє відновленню метанаративу сучасності («Великого Цілого») в якості динамічності Прото-синтезу на підставі принципу холархії, антропологічної атопічності та гетерофеноменологічного підходу, інтегруючого інтро- та інтер- культурні комунікації, на підставі ствердження загально-людських цінностей.

УКРАЇНСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ПРО КОЗАКІВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДИЗАЙНУ : ТРАНСЛЯЦІЯ КУЛЬТУРНОГО КОДУ

Ксенія Сізова — 2024-06-14

Розглядаються особливості функціонування українських прислів’їв про козаків як елементу графічного дизайну в умовах війни. Прислів’я є народними афористичними висловами, у яких зберігається споконвічна мудрість українців, їх історичний та культурний досвід, тобто вони транслюють український культурний код. Прислів’я, що акумулюють багатовіковий досвід народу, є інструментом трансляції суспільних цінностей і норм. У стислих висловах із досконалою відточеною художньою формою сконцентрований глибокий філософський зміст, світоглядні орієнтири, морально-етичні переконання. Невипадковим є звернення суспільства до народних афористичних висловів у важкі часи випробувань. У кризові часи прислів’я стають тими настановами, моральними орієнтирами, які допомагають не загубитися, не втратити віру в майбутнє і надію на краще. Образ козака, захисника рідної землі, є одним із ключових у прислів’ях, оскільки історія України нерозривно пов’язана з козацтвом. Козак зображується як смілива й рішуча людина, віддана Україні. Аналіз сучасної рекламної продукції показав, що фольклорний жанр прислів’я є актуальним у сучасних умовах. Прислів’я функціонують не лише в мовленні українців або як одиниці, зафіксовані у літературі, вони активно експлуатуються масовою культурою: їх використовують для друку на різних товарах, при розробці поліграфічних виробів, зокрема, афіш спортивних і культурних заходів, листівок і плакатів суспільно-політичного спрямування. Популярним є цитування прислів’їв на шевронах ЗСУ. Народні афоризми, зокрема, про воїнів та воїнську славу, використовуються для національно-патріотичного виховання, формування української ідентичності та свідомості, підвищення мотивації військових і цивільних. Прислів’я є потужним засобом трансляції українського культурного коду.

СКУЛЬПТУРНІ ПРОЄКТИ В ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ЛЬВОВА У 2022-2023 РР.: НОВІ ФОРМАТИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анна Єфімова — 2024-06-14

Зосереджено увагу на питаннях актуалізації скульптурних практик у публічному просторі Львова, досліджено репрезентативні проєкти, які відбулися в місті у 2022-2023 рр., окреслено різні формати та специфіку художніх рішень для громадського простору. Період останніх двох років вважаємо найбільш актуальним для вивчення з огляду на початок повномасштабної війни та складні суспільно-політичні обставини, поміж якими водночас спостерігаємо стрімку динаміку мистецьких процесів, в тому числі у площині розвитку художніх практик у просторі міста. В ці роки якісні культурні ініціативи відіграють особливу роль та демонструють тенденцію зближення з Європою і світом. Відтак, з‘ясовано роль Львівських тижнів скульптури у розвитку публічного мистецтва та нових підходах до взаємодії об‘єктів із суспільством,
досліджено комунікаційний ефект. Увагу сфокусовано на найбільш виразних проєктах, на основі яких відслідковуємо певні тенденції. Серед них: встановлення скульптур поза межами історичного центру, присутність проєктів, що передбачають концептуальні художні рішення (абстрактні скульптури вулиці Т. Шевченка, проєкт на пл. Петрушевича) тощо. Водночас простежуємо, що саме реалістична фігуративна скульптури, залишається найбільш доступною для сприйнятті серед широких мас та викликає дискусії («Містер Арбітріум», «Впевнена», скульптури біля лікарень). З‘ясовано, що тема війни досить фрагментарно присутня в реалізованих проєктах. Акцентовано на важливості розвитку скульптурних проєктів в публічному просторі, актуалізації комеморативних аспектів в умовах війни та підтримці public art ініціатив поза межами історичного центру. Наразі дана проблематика не осмислена в науковому дискурсі, а її комплексне вивчення є вкрай важливим у контексті подальших досліджень.

ОБРАЗИ КИЄВА У РЕКЛАМНІЙ ПРОДУКЦІЇ ЯК ЗАСІБ ПРОМОЦІЇ МІСТА

Алла Осадча — 2024-06-14

Висвітлено особливості застосування образів міського простору Києва у дизайні реклами. Встановлено основні історичні періоди розвитку рекламній продукції на теренах столиці. Метою даної публікації є систематизація й узагальнення відомостей щодо застосування образів м. Києва у рекламній продукції. У статті використані такі методи дослідження як компаративний (при зіставленні різних образів Києва), типологічний та описовий методи (під час аналізу ролі образів Києва в промоції міста), узагальнення (для підведення проміжних і заключних підсумків дослідження, формулювання висновків), комплексний підхід (дозволив підпорядкувати усі елементи змісту та форми пропонованої статті меті й завданням дослідження). Результати дослідження можуть бути використані під час підготовки навчальних матеріалів з історії київської реклами та у практиці дизайну об‘єктів реклами.

STREET STYLE В УКРАЇНІ: ВИНИКНЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ

Євгеній Калкатов — 2024-06-14

Стаття присвячена Street Style – вуличному стилю, що став одним із головних трендів моди останніх років, мета якого – зробити неповторним свій образ, акцентувати увагу на власній індивідуальності тощо. Акцентовано на національних особливостях Street Style у різних країнах, зокрема і в Україні. Наголошено на таких чинниках
появи Street Style в Україні як поширеність соціальних мереж та активність Street Style-фотографів. Виокремлено ключові характеристики Street Style в Україні, серед яких, зокрема, зростання національного компоненту українського Street Style, насамперед, використання вишиванок з іншими елементами і стилями, квіткових
візерунків та ін. Підсумовано, зокрема, що Street Style змінює правила моди та культури в Україні, ставши не лише трендом, а способом життя багатьох людей, а Street Style-фотографія українських митців і не тільки «розповідає» історію про реальне життя, атмосферу міста і те, що люди насправді носять.

ЕКОЛОГІЧНІСТЬ ЯК ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ПРЕДМЕТНОГО ДИЗАЙНУ ТА ХУДОЖНЬОГО ПРОЄКТУВАННЯ МЕБЛІВ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ «MAKHNO STUDIO»)

Єгор Тітенков — 2024-06-14

Розглянуто особливості екологічних тенденцій у контексті розвитку сучасного предметного дизайну, зокрема художнього проєктування меблів. Акцентовано увагу на українському досвіді, окреслено загальні риси щодо ринку меблевих підприємств України, охарактеризовано специфіку діяльності окремих виробників та студій. Зокрема, досліджено напрями застосування новітніх екологічні технологій та з’ясовано особливості їх впливу на формотворення об’єктів, простежено визначальні дизайнерські тенденції. Розкрито специфіку діяльності дизайн-студії С. Махна як репрезентативного прикладу використання еко-тенденцій в предметному дизайні. Власне, за формотворчими концепціям визначено та охарактеризовано три основних напрямки, яких дотримуються студія: еко-стиль, етно-стиль та біодизайн. Окреслено основні проблеми та передумови розвитку сфери екологічних меблів в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ МІЛІТАРІ В СУЧАСНІЙ FASHION-ІНДУСТРІЇ

Анатолій Шемчук — 2024-06-14

Досліджено особливості стилю мілітарі в дизайні одягу та простежено історію становлення кольору хакі та камуфляжного принту, як двох найбільш характерних стилістичних рис мілітарі. Охарактеризовано основні напрями стилю мілітарі (High-military, Casual-military та формалістичне мілітарі) та розглянуто світовий досвід використання військової форми у моделюванні одягу на початку ХХІ ст. Проаналізовано рецепцію військового одягу у творчості дизайнерів провідних брендів fashion-індустрії (Versace, Valentino, Dolce & Gabbana, Prada, Salvatore Ferragamo, Ralph Lauren та ін.). Констатовано, що на сучасному етапі стиль мілітарі, відомий своєю практичністю та функціональністю, є одним із основних модних трендів, а його подальший розвиток пов’язаний з творчим переосмислення елементів провідними дизайнерами fashion-індустрії, посиленням метафоричних аспектів, а також з впливом тенденції цифровізації.

ГРИМ І МАСКА ЯК ОБРАЗНІ КОНСТЕЛЯЦІЇ СУЧАСНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ МОДИ

Катерина Малярчук — 2024-06-14

Стаття присвячена гриму і масці як образним констеляціям сучасних презентацій моди, одним із важливих складників модного образу. Наголошено, що у сучасній моді маска стала не лише популярною, а незамінним штрихом, ознакою модного образу. Відзначено, що грим і маска відіграють важливу роль в індустрії моди, допомагаючи покращити і трансформувати зовнішній вигляд моделей і втілити бачення дизайнера в життя на подіумі. На конкретних прикладах доведено, що вдалий модний ансамбль – це гармонійне поєднання одягу, аксесуарів і гриму, що є критерієм успіху ідеї дизайнера і відповідником тематиці колекції загалом. Підсумовано, що гримери відіграють ключову роль у покращенні враження від модного показу, а їхні «твори» не тільки розширюють бачення дизайнера, але й представляють нові концепції і техніки, стаючи візуальним маніфестом майбутніх тенденцій в індустрії краси.

ТРИВИМІРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ

Максим Стрельчук — 2024-06-14

Досліджено особливості 3D-моделювання як одного з провідних трендів сучасного графічного дизайну. Підтверджено доцільність використання програмного забезпечення для 3D-дизайну в галузі графічного дизайну.
Доведено, що інноваційна технологія моделювання та рендерингу програмного забезпечення для 3D-дизайну сприяє стимулюванню уяву і творчого потенціалу дизайнера, а також надає його роботі візуального ефекту за межами площини. З’ясовано, що використання 3D-моделювання в системі візуальної ідентифікації бренду створює переваги для брендингу, покращує наратив та емоційний зв’язок із потенційним реципієнтом, створюючи захопливі сцени, персонажів та середовище; підвищує його залученість у соціальних мережах та онлайн-платформах, завдяки моделюванню привабливого контенту, що привертає увагу та викликає інтерес. Окреслено перспективи розвитку тривимірного моделювання в контексті використання технології штучного інтелекту.

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ КРІЗЬ ПРИЗМУ НОВИХ КРЕАТИВНИХ ФОРМ

Марина Шпаковська — 2024-06-14

Виявляється еволюція креативних індустрій в Україні, висвітлюючи їхню зростаючу роль як в економічній, так і культурній сферах. Представлено комплексний аналіз, що розкриває багаторівневий економічний вплив цих галузей, включаючи прямі, непрямі та індуковані ефекти, а також їх роль у сприянні інноваціям та технологічному прогресу. Ці галузі, за визначенням українського Уряду, охоплюють 34 різноманітні види економічної діяльності, що суттєво впливає на такі сектори, як ІТ, реклама та видавнича справа. У 2020 р. їхній внесок в економіку України був помітним: на них припадало 4,2% доданої вартості, було задіяно сотні тисяч працівників. Підкреслено багатогранний вплив креативних індустрій на економіку України, що включає прямі внески у виробництво та зайнятість, а також непрямі впливи через ланцюги
постачання і споживання, а також їх соціальні та економічні наслідки.
SWOT-аналіз та стратегічні рекомендації дають уявлення про внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на ці інститути, окреслюють ефективні стратегії підвищення конкурентоспроможності.
Обґрунтовано роль креативних індустрій в економічному та культурному розвитку України, підкреслено їхній внесок до ВВП, зайнятість та експорт, а також вплив на суспільство.

РЕФОРМА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ОЗНАК

Антоніна Шворак — 2024-06-14

Акцентується увага на вирішальній ролі культури у формуванні правової та демократичної держави в Україні.
Стверджується, що культура, охоплюючи як матеріальну, так і духовну спадщину, відіграє ключову роль у розбудові громадянського суспільства та сприяє конкурентоспроможному й орієнтованому на майбутнє розвитку країни.
Нещодавній сплеск культурного виробництва та соціальної активності став невід‘ємною частиною переходу України до громадянської ідентичності, заснованої на спільних цінностях, і відіграв важливу роль у протидії російським культурним наративам. Центральне місце в цьому посідає вплив культурної активності на процеси децентралізації в Україні. Культурні ініціативи, особливо в постраждалих від війни регіонах, відіграють важливу роль у формуванні суб‘єктності місцевих громад, зміцненні згуртованості громад та відіграють значну роль у програмах місцевого розвитку. Наголошується на зміні сприйняття культури як рушійного чинника економічного зростання України, а сектор креативних індустрій стає каталізатором інновацій, створення робочих місць та внеску у ВВП. Реформа децентралізації, розпочата у 2014 р., призвела до проблем справедливого розподілу культурних ресурсів та споживання, особливо між міськими центрами та сільськими районами. Йдеться й про виклики та успіхи культурної реформи в різних громадах, імплементацію оновленого Закону України «Про культуру» та роль громадських організацій у розвитку міст, наголошується на необхідності стратегічного підходу до управління культурними процесами та моделями фінансування, висвітлюючи диспропорції у розподілі фінансування та боротьбу культурних інституцій за адаптацію до нових економічних умов.