МУЗИКОЗНАВЧО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЖАНРОВОЇ ПАЛІТРИ ЦЕРКОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ НА ПРИКЛАДІ КАНОНІЧНИХ ТА НЕКАНОНІЧНИХ ТВОРІВ

Анотація

Мета статті – у взаємодії мистецтвознавчого та культурологічного підходів здійснити музично-естетичний аналіз жанрової специфіки церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) на прикладі канонічних та неканонічних духовних творів української православної традиції. Дослідити художньо-естетичний зріз окремих творів, що виконують роль базису у формотворенні церковних піснеспівів, маючи особливе смислове навантаження у богослужбових молитвах. Довести, що за допомогою церковних піснеспівів музична культура України постає уособленням релігійно-естетичних ідеалів та світоглядних установок, які й дотепер визначають етнонаціональну ментальність та духовну культуру українців. Методологія дослідження базується на використанні діалектичних методів аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення щодо структурування жанрової специфіки церковних піснеспівів, побутування даного музичного напряму в Україні.
У викладі матеріалу поєднано культурологічно-мистецтвознавчий, естетико-психологічний та музично-педагогічний підходи до конкретизації жанрового різновиду, стильових особливостей, модифікаційних форм побутування церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) та їх інкультурації в світовий музичний простір. Наукова новизна – визначено і розглянуто види богослужбових піснеспівів за способом їх виконання; охарактеризовано культурно-історичну присутність церковної музики в сучасному
просторі музичної культури України. З‘ясовано особливості побутування духовних творів із мирськими, неканонічними текстами на церковну тематику у православній традиції. Доведено, що православна музика у симбіозі з усною народною творчістю вплинула на формування всієї жанрово-стильової палітри вітчизняної духовної музики, виплекала естетичну культуру музики нашого народу, сприяла усвідомленню національної ідентичності засобами музичного мистецтва. Висновки. Проведене комплексне музикознавчо-культурологічне дослідження характеристики та специфіки використання духовних жанрів сакральної музики під час церковних відправ всебічно розкриває тему присутності канонічних богослужбових текстів у вибраних для аналізу духовних піснеспівах. Богослужбова співоча практика, зокрема, православні церковні піснеспіви вплинули на
процеси культурної ідентифікації та наклали характерний світоглядно-естетичний відбиток на етнонаціональну ментальність та духовну культуру України упродовж віків. Православне співоче мистецтво в Україні постійно співіснувало з пісенними та вокально-виконавськими набутками багатовікового народного мелосу. Унаслідок
інтонаційних синтезів церковний спів набирав статусу національного музичного явища, вбираючи у себе елементи етногенотипу культури, ментальності та способу мислення і почування, які складають так звані «ідентифікатори» духу нації.