ДЖЕРЕЛА ІНСПІРАЦІЙ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ОРІЄНТАЛЬНИХ КИЛИМІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ЖИВОПИСІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Анотація

Статтю присвячено розгляду зображень східних килимів в європейському живописі доби Ренесансу і маньєризму. Розглянуто зв’язок окремих різновидів орієнтальних творів килимарства, представлених на картинах знаних майстрів образотворчого мистецтва італійського та Північного Відродження, з місцями їх виготовлення. Розрізнено анатолійські (малоазійські, турецькі), мамлюцькі (єгипетські), кавказькі (насамперед, вірменські та азербайджанські) та більш пізні перські першовзірці. Охарактеризовано функції окремих виробів (приміром, намазні килими), специфічні мотиви (штибу каліграфічних композицій кшталту реплік арабської в’язі), за якими встановлюються джерела інспірацій килимів східної ґенези, репрезентовані в європейському живописі та монументально-декоративному мистецтві Середньовіччя. Окреслено художньо-образні та стильові особливості окремих геометризованих і флоральних мотивів (на кшталт гіріхів та іслімі) орієнтального килимарства, мода на яке ширилася в Європі доби Ренесансу й маньєризму. Розкрито специфіку введення певних узорів східних килимів, котрі за авторами полотен у подальшому отримали назви на честь художників, що їх зобразили: Белліні, Крівеллі, Лотто, Мемлінга, Гольбейна.