ПОСТАТЬ ВІТАЛІЯ КУЛИКОВА У КОНТЕКСТІ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ХАРКІВЩИНИ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Досліджується творчість і педагогічна діяльність харківського художника Віталія Миколайовича Куликова (1935–2015 рр.) у контексті соціокультурних трансформацій, що охопили художнє середовище Харківщини другої пол. ХХ – початку ХХІ ст. Комплексний підхід дозволив розкрити специфіку його авторського стилю, визначеного термінами «геометричний монтаж» і «портрет-маска». Виявлено, що В. Куликов виступив не лише як яскравий представник харківської школи живопису, а й як реформатор художньої освіти, що надав рис академічного мислення структурному рисунку в контексті архітектурної школи.
Стаття ґрунтується на аналізі джерел останніх десятиліть, зокрема публікаціях О. Штока, В. Нємцової, М. Пономаренко, Л. Смирної, Д. Клочко та Т. Луговської, а також матеріалах виставкових проєктів, присвячених харківському мистецтву. Обґрунтовано думку про унікальну позицію В. Куликова в українській художній культурі як митця, що поєднав конструктивізм, інтелектуальну рефлексію та педагогічне новаторство. Розглянуто також його внесок у розвиток візуального супротиву в умовах пострадянської реальності та значення для молодших поколінь митців. У результаті доведено, що В. Куликов є представником перехідної епохи, чия спадщина заслуговує на широку академічну увагу як у контексті історії мистецтва, так і в контексті сучасної культурної ідентичності України.