ВИСТАВА ЛЕСЯ КУРБАСА «МАКЛЕНА ГРАСА» 1933 РОКУ ЯК СИНТЕЗ ХУДОЖНІХ ПОШУКІВ І ТЕОРЕТИЧНИХ РОЗВІДОК

Анотація

Стаття присвячена аналізу сценічного втілення п’єси українського драматурга Миколи Куліша «Маклена Ґраса» у постановці Леся Курбаса в театрі «Березіль» (1933 р.). Основну увагу зосереджено на художньо-смисловій концепції вистави як явища, що поєднало традиції українського театру, спадкоємність символістської школи та авангардні пошуки доби. У центрі дослідження – питання інтерпретації режисером соціально-психологічного конфлікту, що розгортається на межі трагізму особистості й соціальної драми в умовах глибокої суспільної трагедії (Голодомору в Україні 1932-133 років). Акцентовано увагу на трансформації оригінального тексту п’єси відповідно до режисерського бачення Курбаса, який спрямував виставу в напрямі узагальненого соціального і морального дискурсу. Розглянуто символічну систему вистави, її пластичне вирішення, музичне оформлення, гру акторів і використання сценічного простору як елементів, що створюють новаторське сценічне висловлювання. Методологічною основою дослідження стали порівняльний, історико-культурний і мистецтвознавчий підходи. Зроблено висновок, що вистава стала не лише виявом театрального новаторства, але й трагічним підсумком курбасівської концепції театру як простору філософського і соціального пізнання. Робота розкриває значення цієї вистави як ключової в контексті зіткнення мистецтва і тоталітарної ідеології, а також як одного з останніх прикладів реалізації модерністських тенденцій у довоєнному українському театрі. Таким чином, постановка Леся Курбаса розглядається як унікальний синтез інтелектуальної глибини, естетичної сміливості та громадянської позиції митця. Окрему увагу зосереджено на актуалізації цієї вистави, інтегрування методології режисера в контекст сучасної театральної освіти та збереження культурної спадщини.