НЕОВІЗАНТИЗМ МИХАЙЛА БОЙЧУКА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ (ПОЛЕМІКА НА ШПАЛЬТАХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 1930-х РОКІВ)

Анотація

Силу індивідуальності майстра, формування методу та власних поглядів на розвиток українського мистецтва першої третини ХХ ст. добре висвітлює львівський період творчості М. Бойчука, який припадає на 1910-1914 рр. У той час важливими є пошуки митця у стилістичній і композиційно-формальній площинах творчої реалізації.
Художник лише повернувся з так званої мистецької лабораторії Парижа, де відбувались глибинні процеси формування нових стилістичних віянь у мистецтві, тож це був час самоусвідомлення та самовираження у творчому обличчі українського мистецтва. Українському мистецтву першої третини ХХ ст. притаманна низка суттєво нових, порівняно з попереднім періодом, особливостей. Одна з основних – формування українського національного стилю, вплив естетики модернізму на творчість тогочасних художників. У статті проаналізовано станкові і монументальні твори художника львівського періоду, його роздуми і пошук авторського письма, яке ґрунтується на принципах неовізантизму. Розглянуто критичні статті А. Малюци, М. Голубця, Д. Іванцева, М. Вороного, В. Ласовського, П. Ковжуна, що стосуються проблем розвитку українського мистецтва першої пол. ХХ ст. Особливу увагу звернуто на формування українського національного стилю, на термінологію, напрями й особистості.