АБСОЛЮТ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ

Іларіон Легенький

doi:10.35619/ucpmk.vi27.60

Іларіон Легенький Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, м. Київ

DOI: https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi27.60

Ключові слова: музика, культура, абсолют, імагінація, звучна матерія, музичний етос.

Анотація

Музика як religare (зв’язування) приречена на набуття і втрату абсолюту. Перманентна сакралізація і
десакралізація, переходження усталених норм і жанрових меж народжують імагінативний (образний) абсолют як певне спілкування з Богом, що виявляється в естетичних реаліях музичного етосу і еросу (estesis). Наступний крок – це персоналізація етосу і estesis, дескрипція перспектив індивідуальної творчості, футурології у музичній культурі загалом, яку можна інтерпретувати субстанційно як носія абсолюту. Великий інший як інобуття, імагінативної абсолют, божественне в людині і музиці, безумовно, має суб’єктну тканину, виражену у матеріальній формі. Музична культура як носій абсолюту, в даному випадку імагінативного абсолюту, культура як те, в чому дається людині світ, – це світ звучної та «незвучної» матерії.

Біографія автора

Іларіон Легенький, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, м. Київ

кандидат філософських наук, викладач кафедри дизайну та реклами