ГЕНЕЗА КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК АМЕРИКИ: ЕВОЛЮЦІЯ ТАНЦЮ ВІД ПЕРВІСНИХ РИТУАЛІВ ДО ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ БАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
DOI:
https://doi.org/10.35619/ucpmk.51.1041Ключові слова:
культура Америки, первісні ритуали, танець, колонізація, глобалізація, мультикультурність, бальна хореографія, стандартизаціяАнотація
Досліджується генеза танцювальних практик на американському континенті, відстежується шлях від первісних ритуалів корінних народів до формування та розвитку латиноамериканської бальної програми. Проаналізовано ключові етапи еволюції танцювальних практик, такі як доколумбова епоха з її сакральними танцями, період європейської колонізації та африканського рабства, що зумовили культурний синтез та креолізацію, а також подальшу трансформацію народних стилів у стандартизовані бальні форми. Стаття розкриває соціокультурне значення танцю як відображення ідентичності, засобу комунікації та соціальної взаємодії в динамічному культурному ландшафті Америки. Мета дослідження – простежити еволюційний шлях танцювальних практик на американському континенті, починаючи від їхніх первісних ритуальних форм і закінчуючи становленням та розвитком латиноамериканської бальної програми, виявляючи ключові етапи, культурні впливи та соціокультурні трансформації, що сформували ці явища. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що поєднує різні наукові методи: історико-хронологічний метод, для відстеження етапів розвитку танцювальних практик у їхній часовій послідовності від первісності до сучасності; культурологічний аналіз, для інтерпретації танцю як культурного феномена, що відображає світогляд, цінності та соціальні структури суспільства; порівняльно-типологічний метод, для зіставлення танцювальних форм різних регіонів та історичних періодів, виявлення спільних рис та унікальних особливостей; етнографічний метод, для використання даних про традиційні танці корінних народів та афро-американських спільнот, що збереглися до наших днів, як джерела для реконструкції минулих практик; мистецтвознавчий аналіз, для вивчення специфічних рухів, ритмів, композицій та естетичних принципів різних танцювальних стилів; методи синтезу та узагальнення.
Висновки. Дослідження генези культурних практик Америки крізь призму еволюції танцю засвідчує, що цей вид мистецтва є конденсованим відображенням історичних процесів континенту. Танець пройшов шлях від сакральних практик корінних народів, які використовували його як засіб зв’язку з космосом, політичного опору та передачі знань, до глобально стандартизованої спортивної дисципліни. Ключовим моментом стала ера колонізації та трансатлантичної работоргівлі. У цьому «горнилі» відбулося унікальне злиття європейської формалізованості, африканської ритмічної енергії та індіанських духовних традицій. Такі танці як танго, самба та румба, зародилися серед маргіналізованих груп як життєствердний механізм збереження ідентичності та невербального спілкування. Наступний етап, очолюваний міжнародними організаціями (WDSF, WDC), перетворив ці вільні, імпровізаційні форми на технічно складну, кодифіковану бальну програму. Це забезпечило танцю глобальну популярність та визнання на рівні спорту. У процесі цієї еволюції відбулася значна аксіологічна трансформація: танець, що був засобом соціальної єдності та релігійного досвіду, став об’єктом конкуренції та комерціалізації.
Сьогодні латиноамериканська бальна програма є не лише набором рухів, а живим документом багатошарового культурного синтезу, що об’єднав духовність індіанців, вітальну силу африканських спільнот та європейську структуру. Таким чином, танець в Америці продовжує виконувати свою історичну роль – бути динамічним дзеркалом суспільства, відображаючи його складність, багатогранність та невпинну взаємодію культур.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Наталія СТОЛЯРЧУК

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.