НАСИЛЛЯ І СУБ’ЄКТ У СУЧАСНІЙ АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.220

Ключові слова:

ідея, жорстокість, інтроверсії, викривленість, метод, реальність, візуалізація, функціонування

Анотація

Використовування «театру жорстокості» у візуальних сучасних мистецтвах, зокрема, на телебаченні – це трансгресивний жест, намагання стерти межі між мистецтвом та життям, вихід поза межі людського завдяки інтроверсії, особливого погляду всередину себе щоб знайти там свою справжню сутність. Образи катастрофічних видовищ, руїн та ін. діють як спосіб репрезентувати знайоме незнайоме, як один із найбільш ефективних візуальних засобів включення пам’яті як мнемотичного знаку. В мотиві руїни відомі елементи реального ніби стираються, прогалини в цих стертих місцях стимулюють механізми відтворення образу в уяві, які тісно пов’язані з функціонуванням процесу отримання насолоди від образу, від його впізнавання в незнайомому.

Біографія автора

Адріана Скорик, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського.

доктор мистецтвознавства, професор, проректор із питань науки

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-03-16

Як цитувати

Скорик, А. (2020). НАСИЛЛЯ І СУБ’ЄКТ У СУЧАСНІЙ АУДІОВІЗУАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ, (31), 60–67. https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.220

Номер

Розділ

ТЕОРЕТИКО-МИСТЕЦЬКІ АСПЕКТИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.