ВІД ПРЕДМЕТА ДО НАРАТИВУ : КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІНТЕРПРЕТОВАНИХ МУЗЕЇВ ЯК ІНСТРУМЕНТУ АКТУАЛІЗАЦІЇ ІСТОРІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАКТИКАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Здійснено теоретичне та емпіричне осмислення нових музейних практик, що формуються в умовах трансформації парадигми музейної діяльності – від об’єктоцентричної до смисло- та досвідоорієнтованої моделі. На основі аналізу 23 музейних інституцій у 10 європейських країнах обґрунтовано доцільність введення поняття «інтерпретовані музеї» як аналітичної категорії, що описує інституції, у яких інтерпретація виступає базовим принципом формування змісту, а не допоміжною функцією. Показано, що інтерпретовані музеї виходять за межі традиційної колекційної моделі та часто функціонують без опори на автентичні музейні предмети, реалізуючи комунікацію історії через наратив, просторові рішення, мультимедійні та інтерактивні засоби. Визначено, що такі музейні форми дозволяють актуалізувати історію як ресурс, роблячи її доступною, переживаною та соціально значущою. Запропоновано типологію інтерпретованих музеїв, що включає музеї актуалізації історичної теми, музеї інтерпретації історичного періоду, туристично-орієнтовані, локально-ідентифікаційні та гібридні формати. Теоретичний внесок дослідження полягає у розширенні понятійного апарату museum studies через інтеграцію з підходами heritage studies та концепцією територіального капіталу. Практичне значення полягає у можливості використання інтерпретованих музеїв як механізму актуалізації історії у сучасних стратегіях сталого розвитку.