ЕСТЕТИЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ВІЙНИ : ЗАКЛЕЄНІ ВІКНА ТА ПРОТИТАНКОВІ ЇЖАКИ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ І ДИЗАЙНІ

Анотація

Досліджено процес естетизації об’єктів воєнної інфраструктури – заклеєних вікон і протитанкових їжаків
– у сучасному українському мистецтві та дизайні в період 2014–2026 років. Аналіз здійснено на перетині теорії
речей (Б. Браун), нових матеріалізмів (Дж. Беннет), концепції культурної біографії речей (І. Копитофф),
соціології культурного виробництва (П. Бурдьє), а також теорій естетизації політики (В. Беньямін) і афектів.
Простежено трансформацію цих об’єктів із функціональних елементів захисту та виживання у знаки візуальної
культури, що циркулюють між художніми практиками, графічним дизайном, комерційною продукцією та
інституційною символікою. На основі аналізу конкретних мистецьких кейсів (Д. Кольцова, О. Долгий, О.
Федорова, Д. Толкачов та ін.) виявлено різні модуси естетизації: критичний, меморіальний, афективно-
нормалізуючий та комерційний. Особливу увагу приділено ролі гумору як механізму афективної адаптації, що
функціонує за принципом «безпечного порушення», а також матеріальності об’єктів як носію пам’яті,
свідчення і досвіду руйнування. Показано, що естетизація воєнної інфраструктури виконує множинні й
суперечливі функції: сприяє колективному осмисленню травматичного досвіду, генерує символічний капітал,
інтегрує воєнні об’єкти у повсякденність і водночас ризикує їхньою тривіалізацією. Доведено, що український
контекст, у якому війна є безпосередньо прожитою реальністю, проблематизує універсальність західних
теоретичних моделей естетизації та вимагає їх критичного переосмислення з урахуванням досвіду
повсякденного співіснування з об’єктами війни.