ХОРОВЕ ВИРАЖЕННЯ У КОНЦЕРТІ «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ» ІВАНА КАРАБИЦЯ : СИМВОЛІКА АРХЕТИПНОГО ПЕРЕРОДЖЕННЯ

Анотація

Досліджується роль хорового вираження у творенні семантики архетипу Переродження на найвищих рівнях його прояву – крізь призму християнської ідеї духовного оновлення – у хоровому концерті «Сад божественних пісень» Івана Карабиця, в якому втілено головні сенси філософсько-поетичної спадщини Григорія Сковороди, зокрема, кордоцентричної концепції самопізнання та внутрішньої трансформації. У цілому, концерт трактується як цілісна художня модель архетипного циклу Переродження, адже двочастинна композиційна структура твору відображає послідовність стадій перетворення: від первісної гармонії через кризу й деструкцію до духовного оновлення й катарсису. Особливу увагу приділено виразовій ролі хору як носія смислу у колективному вимірі, що забезпечує перехід від індивідуального досвіду до національного узагальнення. У підсумку доведено, що концепт «веселості серця» функціонує як фінальна стадія духовного перетворення, репрезентуючи гармонізацію внутрішнього й колективного буття – «мікро-» та «макро-» світів.