ВІЗУАЛЬНІ НАРАТИВИ СПРОТИВУ : ГРАФІКА ЯК ФОРМА ПРОТЕСТУ МИТЦЯ В РЕАЛІЯХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню трансформації наративів в українському графічному мистецтві як
дієвому інструменту культурного спротиву в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації в
Україну. Констатується використання чотирьох панівних кластерів, що їх використовують митці в мові своєї
художньої експресії. Актуальність дослідження зумовлена радикальними змінами в культурному ландшафті
країни, що призводять до формування політичної нації. Розвиток нових візуальних форм, що виникли на
перетині сталих технічних засобів і інноваційних технологічних рішень випереджає теоретичне опрацювання і
осмислення цього напрямку, що створює потребу в класифікації та систематизації задля подальшого вивчення.
У дослідженні використано комплексний міждисциплінарний підхід. Автор використовує історикотипологічний метод для виявлення зв’язків між творами, семіотичний та іконологічний метод задля вивчення
нових і перегляд трансформації сталого символізму, порівняльний та формально-стилістичний метод для
виявлення нюансів художньої мови як засобу архівації, а також аксіологічний метод в дослідженні дискусії в
філософській площині екзистенційних питань пацифізму і справедливості. Наукова новизна полягає у
теоретичному осмисленні та систематизації наративів в у графіці даного періоду. Автор стверджує появу нових
підходів у документації травматичного досвіду і актуальності графічного мистецтва як сучасної форми
протесту, водночас відкриваючи дискусію в царині аксіологічної дихотомії і морального релятивізму.
Практичне значення даного дослідження характеризується подальшим розвитком систематичного дослідження
графіки даного періоду, створе