ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ХОРОВИХ ТВОРІВ А. КОС-АНАТОЛЬСЬКОГО В СУЧАСНОМУ ВИКОНАВСЬКОМУ КОНТЕКСТІ

Анотація

Хорова спадщина А. Кос-Анатольського є вагомим компонентом української національної музичної культури XX століття, в якій органічно поєднуються фольклорна основа, ліризм, жанрова розмаїтість та глибока патріотична і духовна виразність. У сучасних умовах оновлення концертної та освітньої практики, зумовленого розвитком цифрових технологій, змін виконавських стратегій та актуалізації культурної пам’яті, постає необхідність осмислення способів адаптації цієї спадщини до вимог XXI століття. Особливої уваги потребує проблема збереження художньої автентичності під час сучасного сценічного втілення творів композитора, що є викликом як для диригентів, так і педагогів та хорових колективів. Метою дослідження є комплексний аналіз хорової творчості А. Кос-Анатольського як складової національного музичного надбання, виявлення сучасних підходів до її інтерпретації та адаптації у концертному й освітньому середовищі, а також окреслення проблем, пов’язаних зі збереженням художньої автентичності в новітньому сценічному контексті. У роботі застосовано міждисциплінарний підхід, що охоплює історико-культурний, жанрово-стильовий, компаративний і виконавсько-інтерпретаційний аналіз. Використано елементи музикознавчої аналітики, спостереження за діяльністю хорових колективів, аналіз сучасних концертних програм, репертуарних тенденцій та освітніх ініціатив. Дослідження засвідчує, що адаптація хорової спадщини А. Кос-Анатольського до вимог сучасного хорового середовища здійснюється у кількох напрямах: інтерпретаційне оновлення творів із залученням сучасної хорової техніки та сценічної режисури; мультимедійне збагачення виконань; інтеграція творів у навчальні програми та педагогічні практики; популяризація спадщини у цифровому просторі. Водночас виявлено ряд проблем, пов’язаних із збереженням автентичного стилю композитора, зокрема ризик надмірної модернізації, втрати національного колориту, емоційної щирості та фольклорної інтонаційності, які є фундаментальними ознаками його музичної мови. Висвітлено необхідність науково обґрунтованих інтерпретаційних стратегій, здатних гармонійно поєднувати традицію й інновацію.