РОЛАН БАРТ: АНАЛІТИКА СПАДЩИНИ

Анотація

Реконструйовано основні складові теоретичної спадщини Р. Барта, яка, з одного боку, є самодостатньою та самоцінною, а з іншого, – помітно «вплетена» в контекст французької гуманістики другої пол. ХХ ст.
Багатоаспектна спадщина Р. Барта, яка і через сорок років після його смерті, активно задіяна в європейському дослідницькому просторі, потребує застосування аналітичного підходу, аби чітко окреслити її складові, зокрема, використання феномену «міфологія» задля відтворення як соціально зорієнтованих, так і персоналізованих зрізів культуротворення, порівняльний аналіз літератури та історії, аргументація структуралізму як діяльності та ін.
Наголошено на значенні включеності Р. Барта до процесу вироблення як літературознавчих, так і естетико-психологічних орієнтацій свого часу. Оскільки він був сучасником Ж. Батая, Ж. Жене, Н. Саррот, А. Роб-Грійє, Р. Гароді, М. Плейне, Ж.-П. Сартра, А. Камю, то його ставлення до «нового роману», «речовизму», «реалізму без берегів», «ангажованості мистецтва», «філософії абсурду», засадничих ідей групи «Тель-Кель» дозволяє відтворити відповідні зрізи французької гуманістики з огляду часу, враховуючи теоретичну ситуацію, що сформувалася на початку третього десятиліття ХХІ століття.
Особлива увага приділена тому, як Р. Барт сприймав й оцінював процес становлення засад «постмодернізму», який формувався саме на теренах французької гуманістики. Його ставлення до М.-П. Фуко, Ж. Дерріди, Ж. Дельоза сприяє виробленню об‘єктивної оцінки щодо теоретичних ідей цих філософів та їх ролі
у соціально-політичному житті Франції.