МІФ ТА МІФОПОЕТИКА ЯК ТИП ЛЮДСЬКОГО CПРИЙНЯТТЯ

Анотація

Актуальність теми пояснюється констатацією латентного вияву міфу в культурі, його атрибутивне й навіть імперативне значення для культури. Тип міфу, що лежить в основі деякої культури чи певного світосприйняття, відповідним чином структурує світ, задаючи специфічну «сітку бачення», фактично обумовлюючи уявлення про принципи причинності, простору, часу, типи класифікації, способи ідентифікації в межах конкретно-історичного світосприйняття. Встановлено, що міфопоетичне світосприйняття володіє власною специфікою побудови образів і саме цей тип світосприйняття виявляється найбільш придатним для історичних періодів, коли суспільство перебуває в точках біфуркації. Визначено, що міфопоетика як певний тип міфу для свого функціонування потребує певного

типу соціальності. Надзвичайно важливими є адаптивна та творча функції міфу. Інші функції міфу (пізнавальна, комунікативна, координаційна, інтегративна) фактично є похідними від двох основних функцій. Зроблено висновок, що і міфопоетика і аналітика, як різні типи людського світосприйняття, однаково необхідні людині, бо функцією аналітичного світосприйняття є підтримання людського буття як такого, натомість функцією міфопоетики є потреба зробити це буття власне людським. Міфопоетика обґрунтовує і підтримує людське буття, відповідаючи за все коло питань, пов’язаних із прагненням людини до смислу і з можливістю його суміщення з прагненням до реальності. Специфікою міфу є його здатність передавати суспільно значущу інформацію персоніфікованим чином, пристосовуючи й уточнюючи її значеннями та смислами конкретно-чуттєвого рівня побутової свідомості людини, пов’язаної з її повсякденною життєдіяльністю.