ТЕАТР ЯК ІНСТРУМЕНТ РАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ : КЕЙС ХАРКІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЄВРЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ (1925–1934 РР.)

Анотація

Досліджено трансформацію єврейського театрального життя в Харкові наприкінці 1920 – першій половині 1930-х років у контексті посилення державного контролю над культурною сферою. На основі архівних джерел і періодики проаналізовано зміни у репертуарній політиці та ідеологічних вимогах до змісту п’єс. Показано, як політика радянізації та уніфікації культурного простору призвела до звуження творчої автономії Державного єврейського театру, спрощення сценічної мови й відходу від національної тематики. Простежено еволюцію художніх стратегій, спрямованих на збереження елементів єврейської культурної традиції в умовах цензурних обмежень. Доведено, що театр залишався важливим простором між культурною самореалізацією та політичною лояльністю, відображаючи складну динаміку взаємин між мистецтвом і владою в радянській Україні.