СПЕЦИФІКА АСИМІЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРЕДОВИЩІ ВІРМЕН ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ КІНЦЯ XVIII-ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Метою статті є виявлення основних моделей і шляхів етнокультурної асиміляції вірменських мігрантів Північної Буковини й частково Покуття з новим локальним соціокультурним середовищем.
Методологія дослідження. У роботі використано базові наукові принцип та методи культурології, історії, філософії та соціології, зокрема,  метод мікроісторії, компаративного аналізу та синтезу та історико-культурної реконструкції.
Результати. З’ясовано, що дослідження стосовно регіональної / локальної специфіки асиміляційних процесів вірменських мігрантів на землях України відсутні. Доведено, що в соціокультурному середовищі вірмен Північної Буковини кінця XVIII – початку ХХ ст. суттєво посилилися асиміляційні процеси. Незважаючи на відчутне тяжіння вірмен до співвітчизників із країні походження або до їхніх нащадків, розмивання етнокультурного поля у вірмен у ХІХ ст. під впливом зовнішніх факторів стає помітним. Визначено, що основними чинниками, які найбільше вплинули на процес асиміляції, були історична динаміка політичної влади та характер внутрішньої міграційної політики урядів, позитивна компліментарність автохтонного українського населення, загальна мультикультурність соціального поля Північної Буковини тощо. Доведено, що основними шляхами полонізації та українізації були міжконфесійні шлюби, освіта та церква (зміна конфесії). Виявлено, що істотною відмінністю між процесом українізації вірмен і процесом асиміляції з поляками став тотальний характер рутенізації, в результаті якого вірмени ставали українцями з єдиною етнокультурною ідентичністю – українською, тоді як полонізовані  вірмени мали подвійну ідентичність («польські вірмени»). У ХІХ-ХХ століттях чимало представників вірменської діаспори вже чітко демонстрували модифіковану/подвійну ідентичність: державну – польську/австрійську, а етнічну (історичну) – вірменську. Етнічна ідентичність тісно пов’язана з релігійно-міфологічною свідомістю та історичною культурною пам’яттю. Тоді як національна ідентичність визначається дискурсом влади/держави та має переважно політичні форми виразу.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні основних шляхів та механізмів асиміляції вірмен у конкретному соціокультурному середовищі Північної Буковини на основі знайдених автором і вперше введених у науковий обіг документів із Чернівецького та Івано-Франківського державних архівів.