РОЗЕТКОВИЙ ГЕРДАН ЯК ПРИКЛАД ЄВРАЗІЙСЬКИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СКЛЯНИХ ПРИКРАС

Анотація

Досліджується пошук витоків форми, шляхів міграції  та  побутування на території України нагрудної прикраси розетковий ґердан. Аналіз етимології назви «ґердан» (тюрк. «герден» – шия) дозволив з’ясувати первинну локацію прикраси, пов’язану з центальноазійським культурним регіоном. В Узбекистані, Казахстані та Киргизстані поширеним ювелірним виробом є «зебі-гардон» (тюрк. «прикраса на груди»). Спорідненість художніх особливостей гердану та зебі-гардону стала одним із чинників гіпотези щодо тюркських витоків композиційного рішення української прикраси. Адже до XV ст., часу активної експансії османів на терени України, були поширені оздоби іншого конструктивного рішення – гривни й разки мониста.
Огляд історичних контактів тюркських народів виявив шляхи міграції гердану, спричинені поширенням влади Османської імперії з кінця XV по XVIIІ століття на південно-західну частину України.  Відтак, уточнено й окреслено територію, звідки поширилась форма розеткового гердану: Поділля, Покуття, Південна Гуцульщина, Буковина. З’ясовано, що походження чоловічого гердана басма має архаїчні азійські корені, як похідне від тюркського байса («відбиток») – лексеми для назви довірчої грамоти, символа влади татаро-монгольських ханів XIII−XV ст. Запропоновано концепцію прикраси гердан як мультикультурного об’єкту, у якому архаїчні місцеві традиції створення оздоб із кольорового скла увібрали тюркські мовні й художньо-конструктувні засади у результаті азійсько-європейських політичних і культурних контактів.