СТАНОВЛЕННЯ ТАНЦЮ МОДЕРН: ВІД ІНДИВІДУАЛЬНИХ СТИЛІВ ДО ШКІЛ

Ганна Перова; Людмила Гладка

doi:10.35619/ucpm.vi32.259

Ганна Перова Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ https://orcid.org/0000-0003-0722-9775
Людмила Гладка Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ

DOI: https://doi.org/10.35619/ucpm.vi32.259

Ключові слова: танець модерн, виконавські стилі, техніки танцю модерн, хореографія

Анотація

Указано на вихідні положення танцю модерн: опозиційність класичному танцю як втілення ідеї модернізму про розрив із традицією; увага до внутрішнього життя особистості, її психоемоційних станів; природність та свобода зовнішніх пластично-хореографічних проявів; вплив ритмопластичних теорій (провідна роль ритму, переважно внутрішнього). На основі історико-хронологічного та філогенетичного підходів прослідковано основний шлях ґенези та розвитку танцю модерн від індивідуальних виконавських стилів (Л. Фуллер, А. Дункан) через перші спроби створення системи (Т. Шоун, Р. Сен-Деніс) до формування та усталення технік та шкіл (М. Грем, Д. Хамфрі, Ч. Вейдман, Р. Лабан). Пластична мобільність та імпровізаційність танцю модерн зумовлює залежність хореографічної лексики, пластичних нюансів, ритму, настрою від фізичних можливостей,
темпераменту, рівня танцювальної підготовки конкретних танцівників.

Біографії авторів

Ганна Перова , Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ

заслужена артистка України, доцент кафедри хореографічного мистецтва

Людмила Гладка , Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ

провідний концертмейстер кафедри хореографії,