УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО)

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВОГО ПОШУКУ В ЧАС ВІЙНИ

2024-02-13T19:41:57+02:00

Аналізується зміст двох випусків науко-метричного збірника «Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку», акцентується увага на провідних напрямах наукового пошуку авторів, що взяли участь у їхньому формуванні, наголошується на окремих наукових розвідках, автори яких пропонують нове бачення культурно-мистецьких проблем чи презентується рецензія на видання; виявляються тенденції наукового пошуку в умовах війни.

УКРАЇНСЬКА КОБЗА : ВИХІДНИЙ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ПРОТОТИП ТА ШЛЯХИ МІГРАЦІЙ

2023-12-31T00:51:38+02:00

Стаття присвячена інструментознавчому аналізу вихідних прототипів шийкових хордофонів давньоіранського світу, які стали основою формування української кобзи. Аналіз іконографічних джерел дозволив встановити шляхи міграцій вихідних інструментальних прототипів, їх побутування з дохристиянських часів на теренах Давньої України та умови адаптації в українській музично-інструментальній культурі.

РІЗНОВИДИ ПІЗНЬОПАЛЕОЛІТИЧНИХ ДУХОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ПЕРВІСНІЙ МУЗИЧНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ

2023-12-31T00:52:33+02:00

Стаття присвячена вивченню пізньопалеолітичних духових інструментів із території України та їх систематизації за міжнародною класифікацією музичних інструментів Горнбостеля-Закса. В результаті порівняльного аналізу з однотипними інструментами з інших територій Європи, а також конструктивними ознаками, характерними для етнографічних аналогів, визначено п’ять різновидів духових інструментів. На основі семантичної інтерпретації нанесеного на них орнаменту та особливостей форм встановлено їх обрядові функції та гендерний розподіл.

ГІТАРНА МУЗИКА ГВІДО САНТОРСОЛИ: ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ РИСИ ТВОРЧОСТІ

2023-12-31T00:53:08+02:00

Творчість уругвайського композитора Гвідо Санторсоли, автора майже трьох десятків гітарних композицій, розглянуто в контексті його професійних зв’язків з відомими представниками іспанської, італійської, бразильської, аргентинської шкіл. Враховано специфіку національного розвитку уругвайської культури, її вплив на формування жанрової системи музичного побуту в умовах етнокультурного розмаїття креольських традицій, а також взаємодію фольклорних явищ з академічними процесами засвоєння авангардних технік композиторського письма середини минулого століття. Методологія дослідження спирається на методи історичного, феноменологічного, компаративного, структурно-функціонального аналізу для: підсумування фактологічної інформації про життєтворчість композитора, визначення жанрових ознак народної музики афро-уругвайського та креольського походження в його гітарному спадку, виокремлення стильових рис творчості та втілення конструктивної логіки додекафонії в звукову організацію музичної тканини. У процесі аналізу циклу «4 латиноамериканські прелюдії» визначені жанрові елементи шоро афро-бразильського походження, креольського вальса-шоро, пісні відаліта і танцю маламбо з аргентинським та уругвайським корінням. У «Старовинній сюїті» виявлено неокласичні пошуки композитора – барокові алюзії на європейську традицію старовинних інструментальних циклів, із залучення імпровізаційної прелюдії до звичного чергування жанрів менуету, мюзету, сарабанди, жиги. Додекафонна поліфонічна техніка у гітарній творчості композитора охарактеризована як провідний вектор пильної уваги до сучасних методів письма (поруч із октатонічними явищами); виявлено неортодоксальний характер використання системи, що співіснує з танцювальними ритмами неаполітанської тарантели в «Італійській сонаті № 4», а також з архетипом андалузького фанданго в «Іспанській сонаті № 2», з ритмічним ядром афро-бразильського батука в «Бразильській сонаті № 5».Темброві наслідування перкусійних звучань розглянуто у зв’язку з використанням специфічних прийомів звуковидобування на гітарі. Стильові вподобання Гвідо Санторсоли до використання фольклорних ресурсів мультикультурного уругвайського середовища та найближчих регіонів аргентинських та бразильських культур доповнено тяжінням композитора до європейських неокласичних парадигм творчості, а також спробами поєднати нові техніки композиції з матеріалом різної жанрово-стильової природи.

ОБРАЗ ЛЕГЕНДАРНОЇ МУЛАН У ПОЛОТНІ ЛЮ ХАНЛІ «МУЛАН СІ» ДЛЯ СОЛО ЯНЦИНЯ ТА АНСАМБЛЮ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

2023-12-31T00:53:43+02:00

Окреслено спосіб відтворення одного із зразків китайського героїчного епосу – легенди про Мулан в ансамблевій інструментальній композиції Лю Ханлі «Мулан Сі» для соло Янциня та ансамблю народних інструментів. Опора митця на фольклорні першоджерела надала твору розповідного характеру в плані музично-виражальних засобів.

Детальний розгляд масштабного твору дав можливість визначити архітектонічні та композиційно-драматургічні особливості полотна. Виявлено, що літературна програма твору, на яку вказують заголовки кожної частини, доволі опосередковано відображена в музиці.

Аналіз музичної мови митця Лю Ханлі у композиції «Мулан Сі» продемонструвала вдале поєднання митцем європейської музичної мови та національної фольклорної основи.

ІДЕЯ ЯГЕЛЛОНСТВА ЛЬВІВСЬКОЇ ШКОЛИ МУЗИКОЛОГІЇ

2023-12-31T00:54:21+02:00

Мета дослідження – розглянути творчу діяльність кафедри музикології Львівського університету в контексті ягеллонства від часу створення цієї установи у 1912 р. і до початку ХХІ ст. Виокремлено історично-культурологічні знання, що дає можливість цілісно висвітлити історію становлення та розвитку музикологічної освіти в Україні, в якій об’єктивно утвердилися ягеллонські ідеї і традиції як оригінальне культурне явище вищої музичної освіти. Висновки. Діяльність А. Хибінського зумовила появу плеяди польських музикологів та істориків музики, які були виховані на засадах навчально-наукової методології європейської академічної освіти. Це було перше покоління музикознавців, які отримали ґрунтовну фахову освіту європейського зразка у себе на батьківщині. Високоосвічені науковці були свідомі вагомого значення музикології для розвитку духовної сфери свого народу та розуміння здобутків власної національної культури в контексті світової культури.

СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ ТАНГО В КОНТЕКСТІ ТВОРЧОСТІ АСТОРА П’ЯЦОЛЛИ

2023-12-31T00:54:51+02:00

Розглянуто процес становлення і розвитку жанру танго, яке є визначним явищем світової музичної культури ХХ ст., а також самобутню композиторську творчість видатного аргентинського музиканта і композитора італійського походження другої пол. ХХ ст., реформатора і творця концертного стилю інструментального танго «Nuevo Tango».

Виявлено унікальність і новаторство композиторського стилю А. П’яцолли, який зумів вивести танго з салонів і кав’ярень Буенос-Айреса на концертну естраду, завоювати прихильність у значної кількості слухачів, зачепивши їх чимось неповторним, оригінальним і справжнім. Композитор вдало використовував традиційні і нові можливості гармонії, новітні прийоми гри, оригінальний спосіб аранжування й інтерпретації своїх композицій, які представлено у сучасному ключі з елементами джазу і класичної музики. Небуденний талант композитора яскраво проявився у віртуозній грі на бандонеоні та авторському виконанні майже усіх власних творів (понад 300), записаних із різними колективами і музикантами.

З’ясовано, що музична мова А. П’яцолли дещо відмежовується від усталених стилістичних тенденцій і напрямів сучасної творчості. Його яскрава художня індивідуальність давно визнана музикантами та музичними критиками як творця неповторного «синтез-стилю», який оновив автентичний «скарб» аргентинської культури, створивши симбіоз аргентинських, європейських і американських (джазових) традицій. Новизна відродженого з минулого латиноамериканського танцю полягає в його модифікації на якісно новому рівні музичного мислення – класичного виду мистецтва, який органічно вписався в контекст світової музичної культури. Композитор висвітлив поетику танго, інтерпретуючи його в жанрах академічної музики та сценічного мистецтва.

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА МУЗИЧНО-ПРОФЕСІЙНІ УМОВИ ПОЯВИ, ЕВОЛЮЦІЇ ТА ПОШИРЕННЯ АКОРДЕОНУ

2023-12-31T00:55:22+02:00

Аналізується матеріал, присвячений історичним та соціокультурним передумовам виникнення акордеону та особливостям його розповсюдження. Для розуміння даного явища в роботі подається еволюція технічної будови акордеону, а також наводиться низка переваг над його попередниками (такими як англійська концертина, гармоніка тощо). Вказуються й особливості репертуару для акордеона на всіх етапах його розвитку, розкривається процес удосконалення акордеону до сучасного професійного інструменту, причини даних змін та їх наслідки для акордеонного виконавства, серед яких – піввіковий тріумф акордеону у ХХ ст. на території Європи, США та Азії. Сформовані основні характеристики акордеону, що зумовили його швидку інтеграцію до сфери масової музики початку XX ст.

ЛЕВ ҐЕЦ У ВИСТАВКОВИХ ПРОЄКТАХ ЛЬВОВА 1920-Х РОКІВ : СПІВПРАЦЯ З ГУРТКОМ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

2023-12-31T00:56:04+02:00

Висвітлено співпрацю Лева Ґеца (1896–1971 рр.) із Гуртком діячів українського мистецтва – першим вітчизняним загальнонаціональним об’єднанням Львова та участь у його виставковій діяльності художника в 1920–1930-х рр. Оглянуто експозиційні проєкти Гуртка, продемонстровано внесок митця у збірні виставки, що розпочало його творчий шлях до культурно-мистецького руху в Галичині у 1920-х рр. і сприяло саморозвитку, усвідомленню його власного творчого потенціалу, вдосконаленню майстерності, консолідувало з національними мистецькими організаціями Галичини. Використано історичні документи Інституту національної пам’яті, архіву Історичного музею в Сяноку (Польща), бібліотеки о. Василіян у Римі (Італія), друковані матеріали періодичних видань того періоду.

СУЧАСНИЙ КИТАЙСЬКИЙ СЮРРЕАЛІЗМ : НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ЛУї ЛЮ

2023-12-31T00:56:32+02:00

Проаналізовано творчість Луї Лю, сучасного живописця, представника китайського сюрреалізму поч. ХХІ ст. Розглянуто життєвий та творчий шлях художника, виявлено особливості унікального стилю творчих напрацювань, типологію сюжетів. Здійснено спробу встановити витоки сюрреалізму в сучасній китайській образотворчій культурі кін. ХХ – поч. ХХІ ст. Визначено місце, роль та художньо-естетичні модифікації сюрреалізму в сучасному образотворчому мистецтві Китаю, проаналізовано статті та відгуки в окремих сучасних виданнях Китаю та Америки, присвячені творчості Луї Лю. З’ясовано, що сюрреалізм Луї Лю базується на реальному світі, відображає реалії нашого життя, проте дозволяє автору додати власну уяву та емоційні переживання. З’ясовано основні риси сюрреалізму Луї Лю. Доведено, що сюрреалізм у творчій спадщині Луї Лю відкриває новий напрям живопису, який відіграє важливу роль у сприянні розвитку світового мистецтва.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНІХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КИТАЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ КНИЖКОВОЇ ІЛЮСТРАЦІЇ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

2023-12-31T00:57:06+02:00

Стаття присвячена порівняльному дослідженню художніх особливостей китайської та української дитячої книжкової ілюстрації початку ХХІ ст. Метою статті є спроба наукового осмислення художніх особливостей та порівняння їх між собою в китайській та українській дитячій книжковій ілюстрації початку ХХІ ст. Методологія дослідження базується на ідеях, які стосувались розвитку мистецтва графіки взагалі (в Україні – це наукові праці С. Білоконя, Ю. Бірюльова, О. Голубця, Д. Горбачова, О. Лагутенко та ін., у Китаї – дослідження Цзя Вейпа, Чжана Іцяня, Чи Синя та ін.) і розроблялись такими графіками-ілюстраторами в Україні як О. Петренко-Заневський, В. Єрко, К. Штанко та ін., а в КНР – Чжоу Сян, Цзін Шаоцзун та ін. Методами наукового дослідження виявились такі загальнонаукові методи як метод системного аналізу, метод хронологічного аналізу, метод порівняльного аналізу. Мистецтвознавчими методами стали: метод стилістичного та метод композиційного

аналізу графічних творів. Автор аналізує публікації, в яких досліджується стан китайського та українського наукового дискурсу щодо зазначеної проблеми. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у мистецтвознавчому дискурсі досі відсутні порівняльні дослідження дитячої книжкової ілюстрації початку ХХІ ст.. в Україні та Китаї. На прикладах аналізу ілюстрацій Н. Гайди, О. Гаврилової, Р.Попського, Сюн Ляня, Цзін Шаоцзуна та Юй Хунчена досліджуються стилістичні, композиційні та колористичні особливості дитячої книжкової ілюстрації. Доведено, що нині ця частина книжкової графіки в обох країнах перетворюється на самостійний підвид графічного мистецтва, а ілюстрування дитячої «книжки-картинки» – в самостійний жанр дитячої книжкової ілюстрації. Концептуалізація поняття дитяча «книжка-картинка» в обох країнах є аналогічною, бо розуміє під ним широкоформатне видання з невеликим обсягом візуально-текстової інформації, з спрощеним арсеналом засобів художньої виразності, в якому забезпечена синергія між візуальними та мовними елементами, призначена для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Художники-ілюстратори обох країн тяжіють до поширення національних мотивів, «поетичної» графічної мови, використання національних персонажів, символіки, гами кольорів, характерної для національної колористики та композиційних рішень, відповідних до віку цільової аудиторії. Втім, китайська дитяча книжкова ілюстрація початку ХХІ ст. у своїх типових проявах використовує традиційні графічні техніки, притаманні традиційному китайському образотворчому мистецтву, продовжують традиції китайського «театру тіней», а українська дитяча книжкова ілюстрація – до користування комп’ютерними технологіями, орієнтації на персонажність, інтерактивність, пошуки власного авторського стилю та експерименти з зображенням.

ТВОРЧІ ПОШУКИ ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ В ЇЇ ПАСТЕЛЯХ 2003–2005 РОКІВ

2023-12-31T00:57:38+02:00

Окреслено мистецькі пошуки Тетяни Яблонської (1917–2005 рр.) початку ХХ ст. Розкрито специфіку звернення художниці до пастелей в період творчості, коли вона була обмежена територією власної квартири, виду з вікна, та писала лівою рукою. Проаналізовано низку авторських робіт, виконаних упродовж 2003–2005 рр. Охарактеризовано специфіку авторської манери Т. Яблонської в окреслений період часу, пов‘язану зі спогляданням за змінами природи у час, коли художниця вже не могла розмовляти й усвідомлювала, що її земне життя добігає кінця. Розкрито художньо-образні особливості її останніх творчих потенцій, що певною мірою мали арт-терапевтичний характер, виконаних кольоровими крейдяними олівцями. Окреслено, що означені інтенції були спрямовані на спостереження за довколишнім світом, споглядання змін станів природи й
ще більшого потоншення тонкого світу мисткині.

СМІХОВА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В КАРТИНАХ ТИПУ «КОЗАК МАМАЙ»

2023-12-31T00:58:12+02:00

Розглянуто особливості сміхової культури українських народних картин типу «Козак Мамай», надзвичайно популярних серед нашого народу протягом чотирьох століть (XVІІІ-ХХІ). Виявлено, що часто вони асоціюють з веселим, здебільшого гумористичним сприйняттям образу головного героя цих творів – козака-музиканта. В той же час на переважній більшості подібних творів козак зображений задумливим, відсторонено-спокійним, медитативно-заглибленим у свої спогади, мрії та роздуми. З’ясовано, що сміховий ефект цих творів виникає за рахунок протиставлення візуально-пластичного образу козака (в цілому – серйозно-просвітленого) його літературно-словесному двійнику, який виникає в уяві глядача при читанні написів на картинах.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ЛЕМКІВСЬКОГО ПІСЕННОГО ФОЛЬКЛОРУ У ВИКОНАВСЬКІЙ ПРАКТИЦІ МИТЦІВ УКРАЇНИ Й ЗАРУБІЖЖЯ

2023-12-31T01:00:05+02:00

Комплексно висвітлено специфіку розвитку та популяризації лемківських народних пісень у контексті вокального виконавства протягом новітнього періоду України. Розкрито творчу діяльність відомих співаків-виконавців, вокальних талант-шоу, фестивалів лемківської культури у соціокультурному просторі. Окреслено роль фольклорного матеріалу. Зазначено, що у соціокультурний простір будь-якої національної культури протягом останніх десятиліть легко проникає в музика, яка належить до масової культури з її спрощеними та виразними засобами, складними процесами обміну, як народними, так і професійними зразками музичної творчості. Доведено, що у перші десятиліття ХХІ ст. саме вокальна сфера серед інших видів мистецтва, стає лідером за частотою та масштабом трансляцій в медіа просторі та Інтернет мережах.

ЕСТРАДНІ ВИМІРИ СУЧАСНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА

2023-12-31T01:00:39+02:00

Аналізується бандурне виконавство України та української діаспори кінця ХХ – поч. ХХІ ст. у контексті вимірів функціонування естрадного мистецтва, його естетичних та жанрово-стильових вимог. У поле зору дослідників увійшла творчість солістів-виконавців та колективів (однорідних і мішаних за вокальним складом та інструментарієм), що здобули популярність, репрезентують інноваційний підхід до репертуару та його сценічної інтерпретації, активно популяризують бандурне мистецтво участю у медіа-шоу, активній промоції у соціальних мережах, звукозаписній та фестивальній діяльності. Визначено основні тематичні та жанрові напрями репертуару представників сучасного бандурного мистецтва, що репрезентують естрадний вимір, розраховані на широку масову аудиторію, представлені в інтернет-просторі. Виявлено рівні взаємодії бандурної композиторської творчості з фольклором та сучасними виконавськими тенденціями (видовищність, театралізація, кавери та ін.)

ВІКТОРІАНСЬКА ЕПОХА КРІЗЬ ПРИЗМУ СТИЛЮ БІДЕРМАЙЄР

2023-12-31T01:01:07+02:00

Відзначено прагнення Британії претендувати на роль культурної вітрини Європи протягом століть. Визначено, що культура Німеччини і Австрії ХІХ століття вплинула на формування національних символов буржуазного класу Англії. Розкрито, що поняття респектабельності виступало у ролі наріжного каменю існування середнього класу вікторіанської Англії та ідеально вписувалося в поняття «англійського буржуа». Виявлено, що жінки вікторіанської доби становилися об'єктами сентиментальної ідеалізації у літературі, поезії, живопису і музиці, а дизайн вікторіанського будинку вписується в стиль, характерний для бідермайєра. Зазначено, що музика в вікторіанську добу прала межі між суспільним та особистим, а фортепіано, яке асоціювалося із жіночністю, стає символом процвітання, благодійності та респектабельності середнього класу. Обґрунтовано, що стиль бідермайєр а Англії зародився в надрах ранньої вікторіанської доби, був компромісом між традицією та науково-технічними здобутками, чому сприяло релігійне відродження, надмірне захоплення англійського суспільства німецькою культурою та формування унікального англійського середнього класу – «бідермена».

ПАРАТЕКСТУАЛЬНО-ІНТЕРМЕДІАЛЬНІ КОРЕЛЯЦІЇ У ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІЙ, ВОКАЛЬНО-ХОРОВІЙ ТА ФОРТЕПІАННІЙ СПАДЩИНІ МИКОЛИ ЛИСЕНКА

2023-12-31T01:01:38+02:00

Виявлено взаємозв’язки вокально-хорових і фортепіанних творів М. Лисенка різних жанрів, поєднаних спільністю заголовків (паратекстів) і першою репрезентацією фольклорного зразка із супроводом фортепіано. До цієї групи віднесено й авторський хор на слова Лесі Українки, відокремлена фортепіанна партія якого стала самостійним твором. Доведено, що інтермедіальні діалоги з первісним однойменно-пісенним джерелом подекуди перетворюються на полілоги завдяки залученню переінтонованих тем західноєвропейських композиторів. Здійснено порівняння концепцій і семантики виражальних засобів Лисенкових творчих «редакцій» з вихідним прототипом крізь призми авторефенцій та кореляцій зі запозиченими текстами.

«КОНЦЕРТИНО» ЛЕОНІДА ЗАТУЛОВСЬКОГО : ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЖАНРУ

2023-12-31T01:02:15+02:00

Розкриваються результати музикознавчого аналізу «Концертино» сучасного буковинського композитора – Леоніда Затуловського. Вперше в науковій літературі представлено цей твір у контексті фортепіанної творчості композитора. Виявлені характерні риси жанру на прикладі твору для фортепіано та симфонічного оркестру. Виявляються особливості драматургічного розвитку, образного змісту, структурного оформлення та музично-мовленнєвих аспектів твору. Зроблено висновки про особливості формотворення «Концертино», де поєднано ознаки різних музичних форм. Охарактеризовано творче мислення композитора, в якому спостерігається наслідування кращих традицій світової та української симфонічної музики, втілення власних стильових рис творчості.

«ПУРИТАНИ» В. БЕЛЛІНІ В РІЧИЩІ ЖАНРОВО-СТИЛЬОВОГО СИНТЕЗУ РОМАНТИЧНОЇ МУЗИЧНОЇ ДРАМИ

2023-12-31T01:02:45+02:00

Зосереджено увагу на типологічних ознаках італійського музичного театру першої пол. XIX ст., його жанровій, сюжетно-смисловій специфіці та інтонаційно-драматургічних характеристиках, орієнтованих на духовно-смислові настанови Рісорджименто. Виявлено особливості жанрово-стильового синтезу «романтичної драми бельканто» та особливості її інтонаційної мови. Обґрунтовано поетико-інтонаційну своєрідність опери В. Белліні «Пуритани», що виникла на перетині традицій італійського музичного театру XVII–XVIII ст. і французької ліричної трагедії, водночас, передбачивши духовно-етичний потенціал романтичної музичної драми середини та другої половини XIX ст.

НАСАДЖЕННЯ МОНОІДЕОЛОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ У ХУДОЖНІЙ КРИТИЦІ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1930-Х РОКІВ

2023-12-31T01:06:49+02:00

Стверджується, що від середини 1930-х рр. художньо-критична сфера визнавалася партійними та державними органами в Радянській Україні одним з інструментів насадження моноідеології та вкорінення соцреалістичних канонів, на критиків художньої сфери покладалися функції ідеологічно підкованих дороговказів для митців, політико-ідеологічного транслятора провладних ідей та настанов партії. Продемонстровано, що одним з основних завдань художньої критики в УСРР стає прищеплення радянських мистецьких еталонів, недопущення проявів національної ідентичності, підтримка боротьби з українським буржуазним націоналізмом.

ХОРОВІ ТВОРИ ВІКТОРІЇ ПОЛЬОВОЇ В КОНТЕКСТІ ІНТЕРМЕДІАЛЬНОСТІ

2023-12-31T01:07:19+02:00

Запропоновано можливі шляхи для подальшого розвитку теорії інтермедіальності в контексті постмодерністських реалій української академічної музики. Розглянуті причини, за якими необхідно змінювати змістовні парадигми розробки цієї теорії. Зроблено огляд іномовної дослідницької літератури, присвяченої даній тематиці. Надані характеристики хорової творчості сучасної української композиторки Вікторії Польової в аспекті інтермедіальних показників. В аналізі творів композиторки виділені своєрідність організації фактури і форми як тих параметрів музичної мови, що втілюють концепти простору і часу в якості головних смислових конструктів. Концептуальність запропонована як генеральний фактор, що сприяє інтермедіальним проявам і тим самим надає нові можливості в усвідомленні художніх проявів в сучасній музиці.

ВОКАЛЬНИЙ ЦИКЛ Б. ФІЛЬЦ «ПЕРЕЛИВИ БАРВ» НА ВІРШІ С. ГОРДИНСЬКОГО : ПРИНЦИПИ СПІВВІДНОШЕННЯ МУЗИКИ І СЛОВА

2023-12-31T01:08:00+02:00

Розглянуто історію створення й образну специфіку вокального циклу Б. Фільц «Переливи барв» на вірші С. Гординського з присвятою І. Соневицькому. Висвітлено принципи взаємодії поетичного слова і музики, розкрито особливості засобів музичної виразності й звукопису, застосованих композиторкою. Зосереджено увагу на природі співвідношення вокальної і фортепіанної партій для досягнення цілісності вокального циклу.

ДРАМАТУРГІЧНІ ВЕРСИФІКАЦІЇ ХОРОВОГО СЕГМЕНТА В ОПЕРІ «МОЙСЕЙ» МИРОСЛАВА СКОРИКА

2023-12-31T01:08:34+02:00

Запропонована стаття розкриває особливості драматургії хорових епізодів модерної української опери М. Скорика «Мойсей» (2001 р.). Висвітлено особливості втілення у музиці М. Скорика трагедійно-філософської компоненти задуму, покладеної в основу лібрето однойменної поеми І. Франка. Зокрема, досліджується тематизм, визначаються основні драматургічні лінії застосування хору у різних епізодах опери в залежності від перебігу сюжетних подій. Виявлене суттєве переважання хорового начала в даному оперному творі, що надає йому жанрових рис опери-ораторії. Сформульовано висновки про те, що специфіка сучасного композиторського бачення М. Скориком мистецьких процесів, крізь призму власних творчих пошуків, відобразилась у переосмисленні оперного жанру і визначила його позачасову актуальність.

ХОРОВА БАЛАДА «ZEMGALE» ПЕТЕРІСА ВАСКСА : МУЗИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО

2023-12-31T01:09:07+02:00

Розглянуто хорову баладу для мішаного хору a cappella «Zemgale» сучасного латвійського композитора Петеріса Васкса. Актуальність і новизна дослідження зумовлені недостатнім науковим висвітленням музичної культури Латвії та зокрема хорової музики П. Васкса в українському музикознавчому полі. Мета статті полягає у виявленні художніх засобів, що застосовує композитор для відображення історичних подій, з якими змістовно пов’язана балада. У «Земгале» визначено поєднання сталих для жанру балади ознак оповідності, сюжетності, епічності викладу з індивідуальними композиторськими рішеннями. Розглянуто особливості звуковисотної організації тканини та способи кореспондування музичних виразових засобів із поетичною основою твору. Наведено характерні звукові моделі, що сформовані автором у різних хорових композиціях та мають активну репрезентацію у цій баладі. Встановлено взаємозв’язок звукових моделей з певною образністю, емоційним наповненням, а також наявністю сюжетних та безсюжетних розділів у творі. У сюжетних розділах, що безпосередньо пов’язані з трагічною образністю, картинами боротьби й агресії, композитор обирає звукову модель, що зіткана на основі найгострішого октатонічного ладового утворення та супроводжується наростанням сонорного ресурсу в усій звуковій тканині.

МУЗИЧНА МОВА СОНАТИ ДЛЯ ВІОЛОНЧЕЛІ І ФОРТЕПІАНО ФЕДОРА ЯКИМЕНКА

2023-12-31T01:10:18+02:00

Здійснено комплексний аналіз віолончельної сонати раннього періоду творчості українського композитора Федора Якименка. Детальний розгляд музично-виражальних засобів у Сонаті для віолончелі і фортепіано Op. 37 митця демонструє синтез класичних та романтичних рис у полотні. Архітектоніка і драматургія кожної частини зокрема та тричастинного циклу загалом відображена у рамках класичних тенденцій. Різнобарвна образно-настроєва палітра та її виражальні засоби відтворені у романтичному ключі. У співвідношенні віолончельної та фортепіанної партії спостерігаємо рівноправний партнерський діалог. Детальний аналіз музичної мови Ф. Якименка допомагає музикознавцям та виконавцям збагнути особливості задуму митця та драматургію твору. Рекомендації щодо трактування та подолання технічних труднощів партії віолончелі дають можливість швидко та якісно опанувати музичний матеріал полотна.

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПАЛІТРА ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ ВАСИЛЯ БЕЗКОРОВАЙНОГО

2023-12-31T01:10:48+02:00

Стаття спрямована на відродження забутої постаті українського композитора, диригента, музично-громадського діяча, піаніста В. Безкоровайного та ознайомлення з його фортепіанною спадщиною. Для підтвердження плідної просвітницької діяльності митця окреслені визначальні віхи його життєтворчості.

Аналіз низки композицій митця – вальс, танго, коломийка, думка, – в яких етнічні, національні корені лягли в основу назви жанру, демонструє опору на жанрову модель танців. Розглядаються також твори «чистої» музики, у яких відповідний настрій, образ чи стан створюється лише за допомогою музично-виражальних засобів. Це – ноктюрни, пісні без слів. У більшості композицій переважають дво – тричастинні форми; окремі мініатюри об’єднуються в цикли – в’язанки народних пісень чи танців. У палітрі стилістичних рис та мовновиражальних засобів спостерігаємо синтез ладових, гармонічних, метроритмічних особливостей українського фольклору та засад європейської музики.

«НЕОМІФ» У ФІГУРАТИВНОМУ ДЕКОРІ ІНТЕРʼЄРІВ ТА ЕКСТЕРʼЄРІВ ХРАМОВИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ СПОРУД СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.

2023-12-31T01:11:17+02:00

Проаналізовано фігуративні образи у монументальній скульптурі та монументальному живописі Східної Галичини першої третини ХХ ст. Користуючись методами опису, аналізу та систематизації віднайдених оздоб у декорі храмових споруд, житлових та громадських будівель регіону, виділено за рядом ознак кілька типологічних груп антропоморфних образів. Дані образи стали основою для проведення порівняльного аналізу традиційних міфологічних груп персонажів та формування нових міфогем, притаманних світогляду та мистецтву першої третини ХХ ст. Вони наділені характеристиками героїв різного спрямування та функціонального призначення і мали важливу роль у творенні нового образу Людини ХХ ст. на території Східної Галичини. Насамперед, вони мають націєтворчий характер, а також є проявом складових добробуту, розвитку та прогресу регіону.

ДУХОВНА ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЙНОГО МИСТЕЦТВА [Рец. на монографію Я.В. Бондарчук «Історія релігійного мистецтва як відображення духовної еволюції людства в космічних циклах прецесії». Львів : ПП «Вид-во Св. Володимира і Ольги», 2022

2023-12-31T01:11:46+02:00

На підставі аналізу значної кількості предметів матеріальної культури доводиться, що збіг головних рис релігійного життя тієї чи іншої астрономічної епохи та характеристики домінуючого в цю епоху знака зодіаку є результатом дії не лише людського розуму, а й надсвітової свідомості, позначенням етапів духовної еволюції людства. Пропонована концепція вписується в сучасне трактування історичного розвитку з позицій постнекласичного (монадологічного, тоталлогічного) підходу, згідно з яким, незважаючи на те, що всесвітньо-історичний процес диверсується на множину різноманітних формоутворень, однаково він розуміється цілісним (тотальним). Причиною єдності та цілісності історії є надсвітовий трансцендентний духовний Абсолют.

ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАБУТТЯ (ДО 70 – РІЧЧЯ ВІД ДНЯ СМЕРТІ КОМПОЗИТОРА ВСЕВОЛОДА ЗАДЕРАЦЬКОГО)

2023-12-31T01:12:19+02:00

Виявляється сутність творчості українського композитора Всеволода Петровича Задерацького, осмислюються різні сторони його діяльності, досліджуються основні етапи його творчості та аналізується специфіка створення окремих композицій. Спираючись на спілкування авторки статті з сином композитора – доктором мистецтвознавства, професором Всеволодом Всеволодовичем Задерацьким, до наукового обігу введено нові факти біографії цього митця. Переконливо доводиться роль спадщини В.Задерацького у контексті подальших досліджень, спрямованих на його творчість і виявлення її ролі та особистого внеску у розвиток вітчизняної культури. Цей матеріал помітно розширює предметне поле української музики.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДИК ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ МИСТЕЦТВА АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ СФЕРИ

2023-12-31T01:12:52+02:00

Розглянуто перспективні можливості підготовки фахівців для аудіовізуальної сфери України. Досліджено шляхи фахової підготовки нового покоління режисерів, операторів, а також ведучих і дикторів кіно і телебачення. Виявлено важливість багатоаспектності й міждисциплінарності у навчальному процесі стосовно підготовки фахівців

аудіовізуальної сфери. Акцентовано увагу на сучасну інноваційну діяльність кіношкіл у XXI ст. з урахуванням прискорення розвитку цифрових технологій в Україні. Запропоновано новітні методи підготовки майбутніх вітчизняних фахівців аудіовізуальної сфери з врахуванням досвіду закладів вищої освіти країн Європи.

СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСНО-ФЕСТИВАЛЬНОГО РУХУ АКОРДЕОННОГО ВИКОНАВСТВА В КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КИТАЮ

2023-12-31T01:13:23+02:00

Висвітлено інформацію щодо проведення перших міжнародних конкурсів акордеонного виконавства, які відіграли суттєву роль у піднесенні музичної культури Китаю. Розглянуто конкурсні умови, вимоги щодо репертуару, підсумкові результати конкурсних змагань, функції журі, виступи запрошених музикантів та їх відкриті майстер-класи. Матеріал узагальнює започатковану в Китаї традицію конкурсно-фестивальних дійств та її вплив на розвиток культурного лідерства країни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Доведено, що фестивально-конкурсний рух акордеонної музики за участю кращих музикантів різної вікової категорії, що відбувається в Китаї, є надзвичайно популярним явищем та сприяє активному розвитку народно-інструментального мистецтва в сучасний період.

МУРАЛ ЯК ВИТВІР МИСТЕЦТВА У КОНТЕКСТІ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ ХХІ СТОЛІТТЯ

2023-12-31T01:13:50+02:00

Здійснено спробу визначити специфіку і тенденції муралу у контексті масової культури ХХІ ст. та напряму сучасного вуличного мистецтва. Дослідження аргументовані сукупністю загальнонаукових методів: джерелознавчого, аналітичного, джерелознавчого та історичного (для опрацювання наукової літератури, матеріалів довідників та виокремлення особливостей формування муралу) та культурологічних підходів; еволюційного методів (для ознайомлення та визначення специфіки розитку даного мистецтва в контексті масової культури ХХІст.), а також методу синтезу та типологічного (характерні риси муралу). Проаналізовано роль муралу, стріт-арту у контексті вітчизняного та зарубіжного соціокультурного простору. Оскільки мурали можуть виступати в якості засобу спілкування різноманітних соціальних прошарків суспільства, а відтак, є ефективним інструментом створення діалогу. Зазначено, що мурали можуть бути засобом спілкування різноманітних соціальних верств суспільства, тому є ефективним інструментом створення діалогу. Наголошено на тому, що популяризація зображень муралівна різних веб-платформах і висвітлення праці художників даного напряму в засобах масової інформації, допомагає поширити задуми, ідеї, гасла авторів не тільки на вітчизняному рівні, а й на світовому; розглянуто діяльність муніципальних проектів муралу, визначено їх головну мету – збереження і відновлення історично значимих муралів також створення нових муралів із залученням співтовариства, найголовншіе – молоді та створення нових можливостей для монументалістів. Акцентовано на тому, що мурал не лише відображає картину суспільної свідомості, яка складалася під впливом певних чинників на світогляд людини, але й здійснює активний вплив, що призводить до трансформації соціокультурного простору. Значний трансформаційний вплив у процесі вирішення більшості соціальних проблем сьогодення у контексті тенденцій розвитку масової культури ХХІ ст. здійснює мурал. Позиціонуючи себе як творчість, яка має неабиякий вплив на суспільство, на сучасному етапі вони сприяють можливості усвідомлення та переосмислення багатьох нагальних проблем, які стосуються кожної людини зокрема та світової спільноти загалом.

ВИСВІТЛЕННЯ ТЕМИ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

2023-12-31T01:14:26+02:00

Публікація актуалізує питання впливу бурхливого розвитку ядерної енергетики на специфіку мистецької культури ХХ–ХХІ ст. Зроблено спробу розтлумачити різні підходи до інтерпретації концепцій «ядерного мистецтва» та «ядерного страху» в зарубіжній масовій культурі та українському образотворчому мистецтві. Виявляються історичні передумови появи мистецької течії ядерного мистецтва, а також світової атомної культури, її структурна характеристика та вплив на широкі верстви населення з точки зору популярних символів епохи: Астробоя, Ґодзілли, Галка та Людини-павука. Проаналізовано розвиток та популяризацію відображення «мирного атому» в монументальному мистецтві України ХХ ст. в контексті вивчення зарубіжного досвіду; окреслюються історичні передумови появи монументальної пропаганди та створення мозаїчних панно з метою підняття позитивної репутації атомної енергетики. Вказано на період переосмислення митцями ставлення до ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи і паралелі з нинішніми обставинами 2022 р. Одразу після трагедії в Чорнобилі подія особливо не потрапляла в радіус уваги художників через сталі канони соцреалізму. Сучасні художники все частіше вдаються до творчої інтерпретації тематики Чорнобильської катастрофи, особливо ця актуальною ця тема стала на тлі сучасних подій.

ДИЗАЙН У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ

2023-12-31T01:14:58+02:00

Окреслюється специфіка дизайну в контексті сучасного культурного розвитку. Відмічається всеохоплюючий характер дизайн-практик, які стосуються різних сфер суспільної культури. Визначено, що теоретичне осмислення дизайну відбувається в період його інституалізації. Дизайн має належність відразу до двох сфер – мистецької та промислової. Він має елементи, що роблять його дотичним до мистецтва. Це яскраво виражений візуальний образ, що в певному сенсі є відмінним від попередніх зразків. Проте, на відміну від мистецького витвору, який у своєму класичному розумінні завжди претендує на виключність та одиничність, предмет дизайну повинен мати поширення та ставати предметом масового тиражування. Дизайн-практики виступають трансляторами культурних цінностей, є комунікативним інструментом. Дизайн може виступати засобом поширення національних та етнічних традицій.